Вы здесь: Главная > 1. Безхребетні, 2. ЗООЛОГІЯ > Тип Молюски

Тип Молюски

  • КРОВОНОСНА СИСТЕМА НЕ ЗАМКНЕНА
  • ЗМІШАНА ПОРОЖНИНА ТІЛА
  • НЕРВОВА СИСТЕМА РОЗКИДАНО ВУЗЛОВА

Молюски — тип безхребетних тварин, що поширений по всій земній кулі, крім територій, вкритих багаторічним снігом і льодовиками. Переважна більшість молюсків — жителі солоних (мідія, устриця, кальмар, восьминіг) та прісних (перлівниця, жабурниця) водойм, рідше наземні тварини (виноградний слимак, голий слизун). Тип налічує близько 130 тис. видів, з них в Україні — 130.

БУДОВА ЧЕРЕПАШКИ


Тіло молюсків не сегментоване. У більшості видів воно складається з трьох функціонально відмінних відділів: голови, тулуба та ноги. На голові містяться рот та органи чуття. В тулубі зосереджені внутрішні органи. Нога — орган руху, представляє собою мускулистий потовщений виріст черевної стінки тіла. Тіло молюсків покрите мантією — складкою шкіри, яка вільно звисає з боків тулуба і огортає його основу. Зверху мантія виділяє черепашку, яка може бути суцільною, двостулковою або утвореною кількома пластинками. У деяких видів молюсків черепашка заглиблена під шкірою (слизуни) або відсутня зовсім (паразитичні форми). Черепашка виконує захисну функцію. Між мантією і тулубом є мантійна порожнина, в якій містяться органи дихання — зябра, органи хімічного чуття, сюди ж відкриваються отвори задньої кишки, видільної та статевої систем органів.

Травна система у молюсків, як і в червів, складається з трьох відділів. Характерною особливістю ротового апарату молюсків є наявність органа для перетирання їжі — терки, або радули. У молюсків з’являються слинні залози, протоки яких відкриваються у глотку. Глотка переходить у стравохід, який може розширюватися, утворюючи воло. Середня кишка складається з шлунка, в який відкривається велика травна залоза печінка, та тонкої кишки. Печінка виділяє ферменти, які розщеплюють білки, жири та вуглеводи. У печінці відбувається і всмоктування продуктів травлення та накопичення запасних поживних речовин. Тонка кишка переходить в задню, або пряму, кишку, яка закінчується анальним отвором, що відкривається у мантійну порожнину. Органами дихання у більшості молюсків є справжні зябра, розташовані в мантійній порожнині. Це — шкірні вирости, кожен з яких здебільшого має вигляд пера і складається зі стрижня, навколо якого розташовані зяброві пелюстки. У стрижні проходять кровоносні судини.

У наземних молюсків та прісноводних зяброве дихання замінилось на повітряне, і органом дихання є легеня — видозмінена мантійна порожнина.

Кровоносна система незамкнена. У молюсків є серце, яке у більшості представників типу складається з одного шлуночка і двох передсердь. Органи виділення — нирки, внутрішні кінці яких відкриваються війчастою лійкою в навколосерцеву сумку, а зовнішні — у мантійну порожнину. Нервова система у більшості молюсків розкидано-вузлового типу (пара або кілька пар нервових вузлів, з’єднаних стовбурами, від яких до всіх органів відходять нерви). Молюски здебільшого мають добре розвинені органи чуття: дотику (щупальця), хімічного чуття (клітини, що містяться в мантійній порожнині біля основи зябер) та органи рівноваги (статоцисти). У багатьох представників типу є очі.

КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ

Характерними особливостями класу є: суцільна черепашка, схожа на конус або спіраль; добре відмежована голова з 1-2 парами щупалець і очима, плоска підошва ноги. Черевоногі, як і всі молюски, двобічносиметричні, але у зв’язку з утворенням спіральне закрученої черепашки у них спостерігається порушення симетрії (асиметрія) у внутрішній та зовнішній будові.

У більшості черевоногих молюсків серце двокамерне (складається з передсердя та шлуночка). Це пов’язано з тим, що орган дихання (легеня або зябра) непарний.

Дихання. У наземних та прісноводних -легеня, у морских-зябра. Легеня виноградного слимака, голих слизунів — це особлива кишеня мантії, у стінках якої знаходиться велика кількість кровоносних судин.

Живлення. Різноманітні черевоногі й за способом живлення. В основному — це рослиноїдні тварини. Зустрічаються серед них і хижаки, наприклад, рапана (живе в морях, поїдає устриць і мідій).

Черевоногі за допомогою терки, АБО РАДУЛИ, покритої численними роговими зубчиками, зіскрібають шар одноклітинних водоростей з поверхні підводних предметів (наприклад, ставковик), або віддирають клітини листків та стебел, як виноградний слимак. У хижих, окрім терки, в ротовій порожнині е щелепи — особливі складки з рогоподібної речовини або вапна, які слугують їм для перетирання їжі. Слинні залози добре розвинені у всіх представників класу.

Розмноження. Серед черевоногих є як гермафродити (всі легеневі), так і роздільностатеві (частина зябродишних). Запліднення у них внутрішнє. Із запліднених яєць, які зазвичай відкладають на листки рослин (ставковики, котушки), між грудочками ґрунту (слизуни), у вириті ямки (виноградний слимак), розвиваються особини, подібні до дорослих (прямий розвиток).

Значення. Черевоногі молюски є важливою складовою частиною водяних та наземних угруповань організмів. Вони входять у ланцюги живлення риб, жаб, птахів, кротів, хохуль та ін. Морських черевоногих (морське блюдце, морське вухо, морського зайця) використовують в їжу. Широко ведеться промисел черевоногих з метою використання черепашок та перламутру для виготовлення прикрас та ювелірних виробів. Наземні черевоногі (слизуни, виноградні слимаки) можуть завдавати шкоди зерновим та овочевим культурам. Багато видів черевоногих є проміжними хазяїнами паразитичних червів, наприклад, малий ставковик для печінкового сисуна.

КЛАС ДВОСТУЛКОВІ

 Двостулкові — виключно водяні тварини, що населяють моря (мідії, устриці, морські гребінці) та прісні водойми (жабурниці, перлівниці). Розміри їхнього тіла — від 1-2 мм до 1,5 м. Найкрупніший морський молюск — тридакна — важить до 300 кг. Двостулкові ведуть придонний спосіб життя і трапляються на різних глибинах. Більшість із них — повільно повзаючі форми, деякі нерухомо прикріплюються до субстрату. До цього класу належить понад 20 тис. видів. У прісних водоймах України їх налічують близько 150 видів, у Чорному та Азовському морях — понад 100 видів.

БУДОВА ДВОСТУЛКОВОГО МОЛЛЮСКА
1-нога; 2-рот; 3- передній м’яз – замикач; 4-шлунок; 5-печінка; 6-  7-срце; 8-нирка ; 9-задній м’яз замикач; 10-анальний отвір; 11- вивідний сифон; 12-ввідний сифон; 13-мантія; 14-зябра; 15- середня кишка; 16-гонада; 17-ганглій

Черепашка цих молюсків двостулкова, повністю вкриває тіло з боків. Ліва і права стулки черепашки рухомо з’єднані на спинному боці еластичною зв’язкою, утвореною органічною речовиною. Закривається черепашка завдяки скороченню двох, як у жабурниці, або одного, як у мідії, м’язів-замикачів, які прикріплюються до внутрішніх боків протилежних стулок. Сплющене з боків тіло складається з тулуба, оточеного мантією, та мускулистої клиноподібної ноги. Характерна особливість двостулкових відсутність голови.

Травна система і спосіб живлення. З редукцією голови пов’язана відсутність у травному тракті глотки, терки і слинних залоз. Є печінка, рот, який оточений двома парами ротових лопатей, розташований на передньому кінці тулуба. Живлення відбувається шляхом фільтрації. Мантія, що з боків цілком охоплює тіло молюска, на задньому його кінці утворює порожнисті трубчасті вирости — сифони. Через нижній (ввідний) сифон вода входить у мантійну порожнину, а через верхній (вивідний) — виходить з неї. З водою в мантійну порожнину надходять харчові часточки та кисень. У мантійний комплекс органів входять: нога, зябра, ротові лопаті, отвори травної, видільної та статевої систем органів.

Кровоностна система. Не замкнена, серце трьохкамерне.

Дихальна система. Зябра.

Більшість двостулкових молюсків пересувається за допомогою клиноподібної ноги. Деякі, наприклад, морський гребінець, різко закриваючи черепашку, виштовхують воду з мантійної порожнини й одержують поштовх у протилежну сторону. Відсутність голови, спрощення ротового апарату і малорухливий спосіб життя двостулкових зумовили слабкий розвиток органів чуття.

глохідія

 Розмноження і розвиток. Переважна більшість двостулкових роздільностатеві, проте відомі й гермафродити (устриці). Запліднення зовнішнє. Чоловічі статеві клітини з мантійної порожнини самців виходять через сифон у воду, а потім з водою потрапляють до мантійної порожнини самок, де і відбувається запліднення яєць. Таке запліднення можливе лише за умови тісних скупчень молюсків. У більшості двостулкових розвиток відбувається з перетворенням. Із заплідненої яйцеклітини розвивається планктонна личинка, яка сприяє розселенню виду (глохідія). В деяких прісноводних двостулкових (жабурниці, перлівниці) утворюється личинка, розвиток якої відбувається у шкірі риб. З личинки формується маленький молюск, який через розриви у шкірі випадає на дно. Паразитизм личинок двостулкових на рибах забезпечує розселення молюсків вверх і вниз за течією річки.

Значення. Двостулкові є важливими ланками в ланцюгах живлення. Дорослих двостулкових споживають морські зірки, хижі черевоногі та головоногі молюски, риби, птахи, ссавці. Личинками двостулкових живляться всі планктонні фільтруючі організми. Двостулкові є найефективнішими фільтраторами, які очищають воду. Практичне значення зумовлене тим, що багато їх видів людина здавна споживає як висококалорійну та смачну їжу (устриці, мідії, морські гребінці) і як корм для домашніх тварин. Середземного моря одержують цінний барвник — пурпур. Проте деякі види молюсків приносять шкоду людині, наприклад, прісноводний молюск дрейсена, яким обростають днища суден і тим уповільнюють їх хід; оселяючись у турбінних решітках електростанцій, у трубах водопроводів, він перешкоджає їхній роботі. Серед двостулкових є й проміжні хазяї паразитичних плоских червів.

КЛАС ГОЛОВОНОГІ

Головоногі — найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш високоорганізованих безхребетних. До них належать кальмари, каракатиці, восьминоги (близько 650 сучасних видів). Це — виключно морські організми, найбільше поширені у тропічних та субтропічних водах з високою солоністю води (тому їх немає ні в Чорному, ні в Азовському морях.

Черепашка в більшості сучасних видів головоногих відсутня або лежить під шкірою, як у каракатиці. Мантія на черевному боці тіла утворює мантійну порожнину, яка відкривається назовні щілиноподібним отвором. Мантійна порожнина і лійка в сукупності забезпечують реактивний рух: через щілиноподібний отвір вода набирається в мантійну порожнину, а потім із силою викидається через лійку. Типи руху у головоногих різні.

Травна система. У головоногих є пристосування для розгризання здобичі — тверді рогові щелепи і для перетирання їжі — тертка. У них е дві пари слинних залоз. У задню кишку багатьох головоногих впадає протока чорнильної залози, секрет якої має захисне значення.

Тип живлення-хижаки. Живляться крабами, рибою та іншими тваринами. Кальмари і каракатиці активно переслідують свою здобич, а восьминоги підстерігають її. Можуть швидко змінювати забарвлення тіла. Тіло головоногих складається з голови та тулуба, вкритого мантією. Велика голова добре відокремлена від тулуба, має очі, щупальця, що оточують ротовий отвір, і лійку — особливу трубку, яка з’єднує мантійну порожнину з навколишнім середовищем. У восьминогів є 8 однакових, а у кальмарів і каракатиць — 8 коротших та пара довших (ловильних) щупалець. На щупальцях зазвичай знаходяться присоски для утримання здобичі.

Кровоносна система головоногих майже замкнена. У зв’язку з активним рухом у них добре розвинені вторинна порожнина тіла і кровоносні судини. Швидкість руху крові в них забезпечується роботою добре розвинутого серця, що складається з шлуночка та двох передсердь, та двох зябрових сердець. Кров має голубий колір, завдяки гемоціаніну, де акцептором кисню є мідь (купрум). Акцептор (лат. accipio — «я приймаю, отримую») об’єкт, який щось отримує від донора.

Дихальна система. Самі зябра знаходяться в мантійної порожнини, вони служать не тільки для дихання, але і для виділення продуктів розпаду (разом з нирковими мішками).

Обмін речовин у восьминогів незвичайний, тому що азотисті сполуки у них виводяться не у вигляді сечовини, а вигляді амонію, який надає м’язам специфічний запах.

Нервова система і зв’язані з нею органи чуття досягли найвищого розвитку серед молюсків (нервові вузли утворюють велике навкологлоткове скупчення — мозок, оточений хрящовою головною капсулою; має сірі клітини;
Органи чуття. вони не тільки дуже великі (займають більшу частину голови), але і складно влаштовані. Пристрій очі восьминога принципово нічим не відрізняється від ока людини! Бачать восьминоги кожним оком окремо, але коли хочуть розглянути щось уважніше зближують очі і фокусують їх на об’єкті, тобто і у них є зачатки бінокулярного зору. Кут зору опуклих очей наближається до 360 °. Крім того, в шкірі восьминогів розсіяні світлочутливі клітини, які дозволяють визначати загальний напрямок світла. Смакові рецептори у восьминогів розташовані … на руках, точніше на присосках. У восьминогів немає органів слуху, але вони здатні вловлювати інфразвуки.

БУДОВА ВОСМИНІГА
1. рогові щелепи; 2. головний мозок; 3. сифон; 4. печінка; 5. підшлункова; 6. шлунок; 7. мантія; 8. статева залоза; 9. нирка; 10. серце; 11. зябра; 12. чорнильний мішок

Розмноження. Головоногі — роздільностатеві тварини. Запліднення у мантійній порожнині самки. Для них характерний прямий розвиток. Розмножуються, як правило, один раз у житті. У деяких видів (аргонавтів, восьминогів) спостерігається турбота про потомство.

Значення. Головоногі — промислові тварини. М’ясо каракатиць, кальмарів і восьминогів здавна використовується людиною в їжу. Каракатиць та деяких восьминогів добувають також з метою отримання чорнильної рідини, з якої виготовляють натуральну туш та чорнила високої якості.

ТРИДАКНА, НАУТИЛУС, СИНЬОКІЛЧАСТИЙ ВОСМИНІГ, ГРЕБІНЕЦЬ, КАРАКАТИЦЯ, РАПАНА

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS

Оставить отзыв