Вы здесь: Главная > 1. Безхребетні, 2. ЗООЛОГІЯ > Тип Губки

Тип Губки

  • Тіло не почленоване на органи і тканини
  • Розвинута регенерація
Будова Губок

З 1883 року відомі тварини, які відносяться до найпримітивніших багатоклітинних тварин і становлять окремий тип Пластинчасті (Placozoa) – трихоплакси (Trichoplax). Розміри цих тварин не більше 4 мм, трихоплакс являє собою плоску пластинку, що повільно повзає  по субстрату в морській воді. Найдивніше, що у них немає ентодерми. Нижній шар утворений клітинами, що мають жгутики. Виявилося, що клітини поверхні, захопивши харчові частинки, мігрують в паренхіму, де відбувається перетравлювання їжі.

Губки – найпростіші багатоклітинні тварини. Це сидячі тварини, головним чином – морські, не мають органів і тканин, хоча їх різноманітні клітини виконують різні функції.

Нервова система відсутня, внутрішня (парагастральна) порожнина вистелені хоаноцитами – особливими жгутиковими комірцевими клітинами.

Скелет. Майже всі губки мають складний мінеральний або органічний скелет, що може бути вапняковим (спікули з СаСО3), кремнієвим (спікули із SiO2) або роговим (з колагенових волокон і речовини спонгіну, яка містить значну кількість йоду).

Форма. Найпростіші губки мають форму мішка, який подошвою прикріплений до субстрату, а отвором (устям) звернений догори. Стінки мішка складаються з двох шарів клітин. Вважається, що зовнішній шар – пінакодерма (ектодерма), внутрішній –  хоанодерма (ентодерма) (насправді якраз навпаки). Між цими шарами є безструктурна драглиста речовина – мезоглея, у якій містяться різні клітини. 

Живлення. Живиться губка тими харчовими частинками, які приносить вода. Завдяки роботі джгутиків хооноцитів вода надходить у пори, потрапляє в парагастральну порожнину і через вустя виводиться назовні.  Відмерлі залишки тварин і рослин, що знаходяться у воді, різні мікроорганізми захоплюються хоаноцитами, передаються амебоцитам, де перетравлюються і розносяться ними по всьому тілу.

Є й хижі губки – їх налічується близько 140 видів. Ці хижаки харчуються рачками та іншими дрібними тваринами. Для полювання губки родини Cladorhizidae використовують довгі липкі нитки клітинної будови. Коли жертва приклеюється до нитки, вона коротшає, підтягує жертву до губки, яка поступово обволікає жертву і перетравлює.

Травлення в губок внутрішньоклітинне. Амебоцити захоплюють поживні часточки шляхом фагоцитозу. Неперетравлені залишки викидаються в порожнину тіла та виводяться назовні.

Транспортування речовин усередині тіла здійснюється амебоцитами.

Дихання відбувається всією поверхнею тіла. Для дихання використовується розчинений у воді кисень, який поглинається всіма клітинами. Вуглекислий газ також виводиться в розчиненому стані.

Виділення неперетравлених решток та продуктів обміну відбувається разом із водою через вустя.

Розмноження нестатеве і статеве. Нестатеве розмноження здійснюється зовнішнім і внутрішнім брунькуванням, фрагментацією, поздовжнім поділом та ін. У разі зовнішнього брунькування дочірня особина утворюється на материнській і містить, як правило, усі види клітин. У поодиноких форм брунька відокремлюється (наприклад, у морського апельсина), а в колоніальних – зберігає зв’язок з материнським організмом. У губки-бодяги та в інших прісноводних губок, крім зовнішнього, спостерігається й внутрішнє брунькування. У неї в другій половині літа при зниженні температури води з археоцитів утворюються внутрішні бруньки – гемули. На зиму тіло бодяги відмирає, а гемула опускається на дно і, захищена оболонкою, перезимовує. Весною з неї розвивається нова губка. Унаслідок фрагментації тіло губки розпадається на частини, кожна з яких за сприятливих умов дає початок новому організму. Статеве розмноження відбувається за участю гамет, які утворюються з археоцитів у мезоглеї. Більшість губок – гермафродити (іноді роздільностатеві). У разі статевого розмноження зрілий сперматозоїд однієї губки виходить з мезоглеї через вустя і з потоком води потрапляє в порожнину іншої, де за допомогою амебоцитів доставляється до зрілої яйцеклітини.

Розвиток непрямий з перетворенням. Дроблення зиготи, формування личинки відбувається усередині материнського організму. Личинка має джгутики, виходить через вустя в навколишнє середовище, прикріплюється до субстрату й перетворюється на дорослу губку.

Регенерація. Губки мають дуже високий рівень регенерації, що забезпечує відтворення цілого самостійного організму навіть з найменшого шматочка тіла губки. Для губок властивий і соматичний ембріогенезформування, розвиток нової особини із клітин тіла, не пристосованих для розмноження. 

ТИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТІЛА ГУБОК

Аскон тіло з парагастральною порожниною, яка вистилається хоаноцитами (у вапнякових губок);

Сикон – тіло з потовщенною мезоглеєю (міжклітинною речовиною), у які випинаються ділянки парагастральної порожнини, утворюючи джгутикові кишеньки (у скляних губок);

Лейкон – тіло з товстими стінками, коли порожнини зовсім йдуть всередину мезоглеї і з’єднуються каналами з парагастральною порожниною, у яких розрізняють невеликі джгутикові камери (у звичайних губок).

1. Аскон, 2. Сикон, 3. Лейкон

З яйцеклітини розвивається бластула, що складається з одного шару клітин, причому на одному полюсі клітини дрібні і зі джгутиками, на іншому – великі без джгутиків. Спочатку великі клітини впинаються всередину, потім випинаються і личинка вільно плаває, потім знову відбувається впинання джгутикових клітин, які і стають внутрішнім шаром. Личинка осідає і перетворюється на молоду губку.

Особливості ембріонального розвитку губок дають підставу вченим вважати, що у них первинна ектодерма (дрібні джгутикові клітини) стають на місце ентодерми. Відбувається перекручення зародкових шарів. На цій підставі зоологи дають губкам назву – тварини, вивернуті навиворіт (Enantiozoa).

Розмноження Губок

Лічинка губок – паренхимула, за будовою майже повністю відповідає гіпотетинійї фагоцителі  І.І. Мечникова. У неї є поверхневий шар джгутикових клітин, під яким розташовані клітини внутрішнього пухкого шару. Можна припустити, що фагоцителла перейшла до сидячого способу життя і таким шляхом дала початок типу Губки. Теорія фагоцители – теорія походження багатоклітинних тварин від гіпотетичного предка – фагоцители, запропонована Іллею Іллічем Мечниковим в 1882 році.

Ще одна особливість – вражаюча здатність губок до регенерації. Навіть будучи протертими через сито і перетвореними в кашку, яка складається з клітин або їх груп, вони здатні до відновлення організму. Якщо протерти через сито дві губки і змішати ці маси, то клітини різних тварин зберуться в дві різні губки. В природі губки мають істотне значення як біофильтратори. Поселяючись у водоймах зі значними органічними забрудненнями, вони беруть участь в їх біологічному очищенні.

Бадяга, Туалетна, Кошик Венери, Кубок Нептуна

ТЕСТ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ:

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS

Оставить отзыв