• Мають справжні корені
• Органом спороношення та фотосинтезу є лиски
• Листки папороті називають вайї

Папоротеподібні  (Pterophyta) – відділ вищих рослин, відомих з девону та займають проміжне положення між псилофітами та голонасінними. На відміну від мохоподібних папороті мають провідну тканину, яка доставляє воду і поживні речовини до всіх органів рослини. У папоротей є добре розвинуті листя та стебло, у багатьох кореневище,але не має квіток та насіння.

Як і у всіх вищих рослин, для папортей характерне чергування двох поколінь з явним переважанням безстатевого (спорофіта). Спорофіт папороті – трав’яниста або деревоподібна рослина з великими пір’ястими листям, спірально згорнутими в бруньках. Характерно надзвичайна різноманітність форм; вони бувають підземними та надземними, прямостоячими і кучерявими, простими і гіллястими. Довжина стебел сучасних папороті варіює від декількох сантиметрів до 25 м. Основну опорну функцію стебел виконують клітини кори. У папоротей відсутній камбій, у зв’язку з чим у них не утворюються річні кільця, а зростання і міцність обмежені. Провідна тканина не так досконала, як у насінних рослин: так, ксилема у більшості з них утворена не судинами, а трахеїдамі, флоема – сітоподібними клітинами, а не ситовидними трубками.

Листя (вайї) – зазвичай найбільш помітна частина папороті. Вважається, що вони походять від вильчатих розгалужень псилофітів в результаті їх уплощення, обмеження в рості і подальшої диференціації нижньої і верхньої листових поверхонь. Листя деяких гіменофіллових мають розміри всього 3-4 мм, в той час як у ціатейних їх довжина становить 5-6 м (кучеряве листя лігодіума досягають 30 м). На нижній стороні листа дозрівають спорофіли, іноді зібрані в групи – соруси. В окремих папороейі листя або їх окремі фрагменти диференційовані на зелені та спороносні. Спори потрапляють на землю і проростають в двостатеві гаметофіти (заростки). Це ніжні недовговічні пластинки серцеподібної форми діаметром близько 1 см з розсіяними на поверхні статевими органами – Антеридій і Архегоній, в яких дозрівають гамети. Заросток вкорінюється одноклітинними ризоїдами і здатний до фотосинтезу. Гамети виникають шляхом мітозу з материнських клітин. Архегонії виділяють хімічні речовини (наприклад, яблучну кислоту), «привертають» сперматозоїди (хемотаксис). Запліднення зазвичай перехресне. Багатоджгутикові сперматозоїди з антеридия з краплею води потрапляють в архегонії; один з них запліднює яйцеклітину, в результаті чого утворюється зигота. Зигота інтенсивно ділиться, проростаючи прямо в архегонії в новий спорофіт; заросток ж в’яне і відмирає.

У деяких папоротей (їх називають різноспоровими) утворюються спори двох типів. З дрібних чоловічих спор розвиваються чоловічі мікрозаростки, які розносяться вітром. У них розвиваються спермії, які після дозрівання і розриву оболонки виходять у зовнішнє середовище. З більш великих жіночих спор (мегаспор), розвивається жіночий заросток з архегоніями, що містить яйцеклітину. Спермій потрапляє до яйцеклітини також з водою. Спорофіти можуть розмножуватися також вегетативним шляхом. На листі, що лежать на землі, можуть утворюватися нові рослини, вкорінятися потім в грунті.

Гронянка-це різновид папороті, спори якиз розміщуються не на листках, а у “мішечках” схожих на суцвіття. Іноді, вони набувають червонуватого кольору, що робить їх ще більше схожими на квіти