Продовження роду (відтворення)- важлива функція організму людини, яка стає можливою після досягнення статевого дозрівання.

Статеве дозрівання у хлопчиків починається у період від 11 і завершується в середньому до 18 років. Первинні його ознаки – збільшення розмірів яєчок і зовнішніх статевих органів.

У яєчках починають утворюватися сперматозоїди і виробляється чоловічий статевий гормон. Він надходить у кров і зумовлює формування вторинних статевих ознак, характерних для чоловічого організму. До них належать ріст волосся на обличчі, низький голос, формування типової чоловічої статури.

Зміни голосу у період статевого дозрівання називають мутацією, У цей час не рекомендують напружувати голосові зв’язки (кричати, голосно розмовляти).

Під впливом статевого гормону посилюється секреція шкірних залоз, особливо на обличчі й спині. Якщо не дотримуватися особистої гігієни, вони можуть запалюватися, утворюючи вугрі.

Строки настання статевого дозрівання та його інтенсивність залежать віл багатьох чинників: спадкових особливостей, побутових і соціально-економічних умов, стану здоров’я, характеру харчування, клімату тощо. З початком статевого дозрівання у хлопчиків починає вироблятися сперма, мимовільне виверження якої під час сну називають полюцією. Полюції свідчать про те, що сім’яники розвиваються нормально, хлопчик стає юнаком.

Статеве дозрівання у дівчаток відбувається від 9 до 16 років. У цей час збільшується виділення гормонів гіпофіза, що стимулюють ріст яєчників, у яких починають вироблятися статеві гормони.

Це первинні статеві ознаки. Під їхнім впливом розвиваються жіночі вторинні статеві ознаки: збільшуються молочні залози, формується відповідна жіноча статура. Приблизно у віці 11-14 років у дівчат починається перша менструація – ознака дозрівання яйцеклітини у фолікулах яєчників. Як вам уже відомо в яйцеклітині й у сперматозоїді міститься 23 хромосоми (зигота в нормі містить 46 хромосом, тобто повний їхній набір, характерний для клітин тіла людини). При злитті яйцеклітини і сперматозоїда під час запліднення одну половину хромосомного набору (23 хромосоми) запліднене яйце дістає від батьківського, а другу (23) – від материнського організму. Таким чином, запліднене яйце (зигота) містить інформацію про спадкові ознаки обох батьків.

Як визначають стать людини?

У людини стать визначається за поєднанням статевих хромосом під час запліднення яйцеклітини. Хромосоми в соматичних клітинах організму людини складають парні (диплоїдні) набори (2n). Серед них розрізняють нестатеві хромосоми (аутосоми) і одну пару статевих хромосом, які умовно позначають певними літерами латинського алфавіту X, Y. Клітини жінки містять дві однакові статеві хромосоми, які позначають XX. У чоловіків вони представлені двома різними хромосомами X і Y. Тож набори хромосом жінки і чоловіка відрізняються лише однією хромосомою: хромосомний набір жінки містить 44 А + XX, чоловіка – 44 А + ХY (А – нестатеві хромосоми – аутосоми). Статеві клітини (гамети) у людини мають половинний (гаплоїдний) набір хромосом: яйцеклітини містять 22 А + X хромосоми. Таким чином, у жіночої статі утворюється лише один тип гамет (гамети з Х-хромосомою). У чоловіка гамети містять і 22 А + Х, і 22 А + Y хромосоми, тобто утворюється два типи гамет (з Х-хромосомою і з Y-хромосомою). Якщо при заплідненні до яйцеклітини потрапляє сперматозоїд з Х-хромосомою, утворюється зародок жіночої статі, а з Y- хромосомою – чоловічої статі. Отже, визначення статі в людини залежить від наявності X- або Y-хромосоми в сперматозоїді, що запліднює яйцеклітину.

БУДОВА СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Ключові поняття і терміни: яєчка, сім’яні міхурці, передміхурова залоза, яєчники, маткові труби, матка.

Однією з умов існування і процвітання будь-якого біологічного виду є здатність відтворювати нащадків. Людина також біологічний вид, тому продовження роду є її природною потребою. Однак людина не тільки біологічна, а й соціальна істота. Це зумовлено тим, що її еволюція відбувалася в соціальному середовищі. Тому повноцінними умовами для продовження людського роду є створення сім’ї.

Людина розмножується статевим способом. Функцію розмноження забезпечує репродуктивна система, яку утворюють статеві органи. Статеві органи складаються зі статевих залоз, де формуються статеві клітини; статевих шляхів, по яких ці клітини досягають місця запліднення, і зовнішніх статевих органів, що забезпечують зустріч статевих клітин.
Чоловіча статева система складається з внутрішніх і зовнішніх статевих органів. Внутрішні статеві органи – це яєчка (статеві залози) з придатками, статеві канали (сім’явиносні й придаткові протоки, сім’явипорскувальний канал), придаткові статеві залози (сім’яні міхурці, передміхурова залоза, залози цибулини сечівника)

Яєчка – овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці) і виконують подвійну секреторну функцію: зовнішню – утворення сперматозоїдів і внутрішню – виділення гормону тестостерону. Кожне яєчко складається приблизно з тисячі звивистих сім’яних канальців (мал.1,2). При статевому дозріванні у сім’яних канальцях яєчок починають утворюватися чоловічі статеві клітини – сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів.

Придаток яєчка – це згорнута спіраллю трубка, що проходить по задній частині кожного яєчка. Від кожної протоки придатка починається сім’явиносна протока, яка з’єднується з протоками сім’яних міхурців. Сім’яні міхурці – парні залози, секрет яких забезпечує сперматозоїди поживними речовинами, а також підтримує їхню рухливість.
Протоки придатків й сім’яних міхурців зливаються в одну й утворюють сім’явипорскувальний канал. Він відкривається у сечівник (уретру). Саме тут сечовий шлях об’єднується зі статевим. Під сечовим міхуром, верхню частину сечівника охоплює передміхурова залоза (простата). Вона виділяє слиз, який забезпечує рух сперматозоїдів сім’явиносною протокою, а також процес сім’явипорскування. Залози цибулини сечівника виділяють слизоподібний секрет, що захищає слизову оболонку сечівника від подразнювальної дії сечі.
До зовнішніх статевих органів відносять мошонку, що вміщує яєчка та їхні придатки, і статевий член (пеніс).

 

До жіночих статевих органів належать яєчники, маткові труби, матка і піхва

Яєчники – парні статеві органи мигдалеподібної форми. Вони утворені з численних фолікулів, кожен з яких містить незрілу яйцеклітину, та секреторних клітин, що виділяють статеві гормони (зокрема естрадіол і прогестерон).
До кожного яєчника підходить маткова труба – парний м’язовий орган завдовжки до 12 см, за допомогою якого кожен яєчник зв’язаний з маткою. Частина маткової труби має розширення (лійку) з отвором, оточеним миготливими війками. Завдяки рухам цих війок яйцеклітина потрапляє до маткової труби, де, зазвичай відбувається запліднення.

Матка – товстостінний грушоподібний порожнистий м’язовий орган, який виконує менструальну, секреторну функції; а під час вагітності в ній розвивається зародок і плід. У матці розрізняють опуклішу верхню частину, або тіло матки, до якого підходять маткові труби, та вужчу циліндричну нижню частину матки – шийку. Це вузь кий канал, який під час пологів розширюється, щоб ним могла пройти дитина Матка переходить у піхву – м’язову трубку, через яку сперматозоїди потрапляють у жіночий організм.

До репродуктивної системи жінок відносять також молочні залози – парні органи, в яких утворюється молоко в період вигодовування немовлят.

РОЗВИТОК СТАТЕВИХ КЛІТИН

У ядрі кожної клітини є структури, які забезпечують під час її поділу пере дачу спадкової інформації дочірнім клітинам, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку. Це хромосоми (від грец. хрома – колір і сома – тіло). У ядрах клітин тіла людини міститься 46 хромосом, в яких закладена повна спадкова інформація. Такий набір хромосом називають диплоїдним і позначають 2n. Статеві клітини (гамети) несуть половину спадкової інформації, тому в них по 23 хромосоми. Це гаплоїдний набір хромосом – 1n. Диплоїдний набір хромосом відновлюється під час запліднення (злиття чоловічої і жіночої статевих клітин) й утворення зиготи.

Яйцеклітини та сперматозоїди розвиваються з первинних статевих клітин. Чоловічі первинні статеві клітини починають утворюватися з настанням статевої зрілості. Процес дозрівання сперматозоїдів триває понад два місяці. Щодня у чоловіка дозріває кілька мільйонів сперматозоїдів. На відміну від чоловіків, у жінок первинні статеві клітини утворюються вже в ембріональному періоді й перебувають у «законсервованій» стадії аж до настання статевої зрілості.

Чоловічі статеві клітини – сперматозоїди – це дуже дрібні, видовжені, рухливі гамети, що складаються з головки, шийки і хвоста (мал.3). Головка має ядро з гаплоїдним набором хромосом, оточене тонким шаром цитоплазми, і апікальне тільце (акросому, вона утворена апаратом Гольджі), яка виробляє фермент, що сприяє проникненню сперматозоїда в яйцеклітину. У шийці розміщені клітинний центр (центріолі) та велика кількість мітохондрій, енергія яких забезпечує рух хвоста, а отже, і рух самого сперматозоїда до яйцеклітини.

Жіночі статеві клітини – яйцеклітини, на відміну від сперматозоїдів, нерухомі, значно більші за розміром, – кулястої форми (мал.4). Цитоплазма яйцеклітини містить великий запас поживних речовин у вигляді жовткових включень, рівномірно розподілених у клітині. Це повноцінна клітина, з повним набором органел, в тому числі і мітохондрій, які дитина отримує лише від матері. Ззовні яйцеклітина оточена оболонками: жовтковою, прозорою і зовнішньою, що складається з фолікулярних клітин і виконує функції живлення та захисту.

Менструальний цикл і запліднення.

Пригадайте які особливості періоду статевого дозрівання; що таке запліднення і яке його значення.
Навчіться називати первинні та вторинні статеві ознаки людини, роль ендокринної системи в регуляції овуляції; характеризувати процес запліднення, розвиток зародка і плоду; вплив чинників середовища на розвиток плода; вагітність і пологи; роль ендокринної системи в регуляції вагітності.
Запам’ятайте такі ключові поняття і терміни: первинні статеві органи, вторинні статеві ознаки, мутація, полюція, менструальний цикл, овуляція, запліднення, вагітність, зигота, ембріон, плід, плацента, пологи.

Що таке менструальний цикл?

Менструальний цикл- фізіологічний процес в організмі жінки, під час якого відбуваються закономірні циклічні зміни функції статевої системи, що контролюються статевими гормонами. Тривалість менструального циклу в нормі становить 21-36 днів (найпоширеніший цикл – 28 днів). Його можна розподілити на три фази: менструальну, післяменструальну і передменструальну

У менструальну фазу (1-5-й день менструації) відбувається відторгнення шару слизової оболонки матки, яке супроводжується розривом деяких кровоносних судин.

У післяменструальну фазу (6-14-й день) гіпофіз виділяє гормон, який стимулює утворення нового фолікула. Цей фолікул починає виділяти спеціальний гормон, який стимулює розвиток яйцеклітини в ньому і відновлення функціонального шару слизової оболонки матки, що потовщується і досягає товщини приблизно 1 мм.

На 14-й день відбувається овуляція (від овум – яйце), внаслідок чого дозріла яйцеклітина розриває оболонку фолікула і виходить з яєчника, надходить у маткову трубу, де завершується її дозрівання; матка стає здатною до сприйняття заплідненої яйцеклітини.

У передменструальну фазу (з 15-го по 28-й день) на місці зруйнованого фолікула утворюється жовте тіло (жироподібна сполучна тканина жовтого кольору). Воно виконує роль тимчасової залози внутрішньої секреції, виробляючи гормон, що затримує дозрівання наступного фолікула і готує слизову оболонку матки до прийняття зародка. Якщо запліднення яйцеклітини не відбулося, жовте тіло руйнується, вміст відповідних гормонів знижується, слизова оболонка матки відшаровується і починається менструація. Цикл знову повторюється.

Біологічна здатність до відтворення формується з встановленням менструації у дівчат (від 11 до 14 років) і полюцій у хлопців (від 13 до 16 років). Утім коли справжня статева зрілість у людини настає значно пізніше, біологічна здатність до продовження роду доповнюється психічною і соціальною зрілістю.

ЗАПЛІДНЕННЯ

Ви вже знаєте, що початковим етапом індивідуального розвитку організму (онтогенезу) є запліднення – процес злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин.

Сперматозоїди, потрапивши до піхви жінки, самостійно рухаючись, пересуваються до шийки матки. Приблизно через 30 хв. вони досягають порожнини матки, а через 1,5 години потрапляють до маткових труб, де зустрічаються з яйцеклітиною. Сперматозоїд руйнує мембрану яйцеклітини за допомогою спеціальної речовини, яку виробляє апікальне тільце. Коли головка сперматозоїда потрапляє всередину яйцеклітини, її мембрана стає непроникною для інших сперматозоїдів.

ЗАПЛІДНЕННЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ У ФАЛЛОПІЄВІЙ ТРУБІ

Ядра обох статевих клітин (сперматозоїда і яйцеклітини) зливаються в одне і утворюють запліднене яйце, або зиготу. Так настає вагітність, що триває в межах дев’яти місяців.

Вагітність- це фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини і розвитком зародка і плоду. Під час вагітності відбувається посилення виділення гормонів яєчників, а потім плаценти, збільшення розмірів матки. Основні її ознаки: припинення менструацій; збільшення молочних залоз; сонливість; можливі тимчасові запаморочення та нудота тощо.

ЕМБРІОНАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА ПОЛОГИ

Запліднене яйце (зигота) просувається по матковій трубі й водночас ділиться, перетворюючись на багатоклітинний зародок.

Через чотири-п’ять днів після запліднення одношаровий зародок потрапляє до порожнини матки. Протягом двох днів він вільно розташований у матці, а потім (тобто на 7-й день після запліднення) занурюється в її слизову оболонку й прикріплюється до неї. Цей процес має назву імплантація (ім – префікс, що означає проникнення в щось, плантаціо – пересадка).

Період від моменту імплантації до утворення плаценти (кінець другого місяця) називають зародковим періодом внутрішньоутробного розвитку, а організм – зародком, абоембріоном. Потрапивши в матку, зародок починає швидко розвиватися.

Наприкінці другого місяця внутрішньоутробного розвитку утворюється плацента (від лат. плацента – пиріг), або дитяче місце, – орган, який має вигляд диска, міцно прикріпленого до слизової оболонки матки, і зв’язує плід з організмом матері. Від утворення плаценти організм називають плодом.

Плацента, виконуючи роль залози внутрішньої секреції, починає виділяти спеціальний гормон -прогестерон, який сприяє нормальному перебігу вагітності. Вона захищає плід від негативної дії низки чинників зовнішнього середовища, утворюючи так званий плацентарний бар’єр. Кров матері не змішується з кров’ю плоду, у плаценті через стінки їхніх кровоносних судин відбувається обмін речовинами і газами.

Плід має своє навколишнє середовище, яке складається з плодового міхура, навколоплідних вод. Плодовий міхур – це особливі оболонки, що оточують плід у вигляді мішка і виконують захисну функцію. Навколоплідні води заповнюють простір між плодом і внутрішньою плодовою оболонкою і забезпечують механічний захист, рух і розвиток плоду.

Плід з материнським організмом з’єднує шнуроподібний орган – пуповина. Завдяки їй плід одержує поживні речовини з крові матері (живлення плоду) та антитіла (захисна функція), відбувається газообмін між організмом матері і плоду (дихання плоду, звільнення від вуглекислого газу) та виділення непотрібних продуктів обміну речовин.

Плідний період починається з початку третього місяця і триває до моменту народження дитини (пологів).
Здебільшого жінка за одну вагітність народжує одну дитину. Але є випадки народження водночас двох, трьох і більше дітей (близнят). Вони можуть бути однояйцевими і різнояйцевими. Однояйцеві близнята розвиваються з однієї зиготи, яка поділялася на два (іноді більше) фрагменти на певних етапах розвитку зародка. Вони обов’язково однієї статі й дуже схожі між собою: мають один генотип- сукупність усіх спадкових ознак організму. Різнояйцеві близнята розвиваються з двох або кількох зигот, які утворилися в разі запліднення однієї або кількох яйцеклітин. Вони можуть бути однієї або різних статей; схожі між собою не більше, ніж звичайні брати і сестри; мають різний генотип.