Квітка — орган статевого розмноження. У квітці розрізняють такі частини від периферії до центру: оцвітина, тичинки, маточка (або маточки). Оцвітина складається з чашечки і віночка.

Чашечка (всі чашолистики) оточує віночок (всі пелюстки), який знаходиться всередині чашечки. Така оцвітина називається подвійною. Іноді оцвітина не розділена на чашечку і віночок. Така оцвітина — проста. Так, яблуня, горох, дзвіночки, картопля — рослини з подвійною оцвітиною. Тюльпан, конвалія, цибуля, дуб, береза — рослини з простою оцвітиною. Верба, тополя — рослини без оцвітини (квітки «голі»).

Чашечка іноді складається з окремих чашолистків. Тоді її називають роздільнолистою. В інших рослин чашолистки зростаються один з одним. Тоді чашечка зрослолиста. Віночок також може бути роздільнопелюстковим і зрослопелюстковим. Так, яблуня, шипшина, жовтець, герань — рослини з роздільнопелюстковим віночком; дзвіночки, тютюн, бузок — рослини зі зрослопелюстковим віночком.

Тичинка складається з пиляка на тичинковій нитці. Всередині пиляка утворюється пилок. Кількість тичинок у квітці може бути найрізноманітніша: в орхідей — 1; у пшениці та інших злаків — 3; у вишні — до 30; у шипшини — до 100; у гороху 10.

Маточка у квітці частіше одна (рідше їх декілька). Маточка складається з приймочки, стовпчика і зав’язі. У зав’язі утворюються насінні зачатки, а після запилення і запліднення — насіння. Зав’язь буває верхня і нижня. Верхня зав’язь розташовується вище інших частин квітки. Вона вільна, її легко виділити з квітки. Нижня зав’язь знаходиться під іншими частинами квітки. Її не можна виділити, не руйнуючи квітку. Горох, картопля, редька, гвоздика — рослини з верхньою зав’яззю. Соняшник, огірки, дзвіночки — рослини з нижньою зав’яззю.

СИМЕТРІЯ КВІТКИ

Часто через квітку можна провести декілька площин симетрії. Такі квітки називають правильними (лілія, гвоздика, огірки). Іноді можна провести тільки одну площину. Такі квітки називають неправильними (шавлія, горох, левова паща).

Оцвітина, яка складається із чашечки і віночка, називається подвійною

Оцвітина, у якої відсутня або чашечка, або віночок, називається простою.

ДВОСТАТЕВІ ТА ОДНОСТАТЕВІ КВІТКИ

Квітки, які мають тичинки і маточки, називаються двостатевими. Є рослини, у яких тичинки і маточки розташовуються в різних квітках. Такі квітки — або тичинкові (чоловічі), або маточкові (жіночі), або одностатеві.

ОДНОДОМНІ ТА ДВОДОМНІ РОСЛИНИ

Жіночі і чоловічі квітки іноді знаходяться на одній і тій же рослині, тому такі рослини називають однодомні; або на різнихрослинах, такі рослини називають дводомними. Наприклад, гарбуз, береза, кукурудза — рослини однодомні. Тополя, верба, конопля — рослини дводомні.

Всі частини квітки знаходяться на квітколожі — осьовій частині квітки. Часто під квіткою добре помітна квітконіжка. Якщо квітконіжки відсутні, то квітки називають сидячими (наприклад, подорожник).

________________________________________________________________________________________________________________

Реклама

У підручнику з урахуванням зарубіжного досвіду на сучасному науковому та еколого-освітньому рівнях узагальнено знання з теорії та практики природно-заповідної справи. Висвітлено актуальність, історію, особливості заповідної науки, класифікації, формування, функціонування та системні основи організації оптимальної структури природно-заповідних територій та їх мереж, природоохоронної діяльності установ природно-заповідного фонду. Акцентується увага на новітніх знаннях про екомережу та екозбалансований розвиток системи природно-заповідних територій.

________________________________________________________________________________________________________________

CУЦВІТТЯ

Квітки рідко розташовані поодиноко, Зазвичай вони зібрані у менші компактні групи — суцвіття. Суцвіття можуть бути прості і складні. Прості суцвіття мають тільки головну вісь. Складні суцвіття, крім головної осі, мають і бічні, на яких і розташовані квітки. Кількість квіток у суцвіттях є різною, як і розміри суцвіть. Найбільші суцвіття в пальм і агав — до десятків тисяч квіток і 14 м у довжину.

ЗАПИЛЕННЯ І ЗАПЛІДНЕННЯ. Запилення — перенесення пилку з тичинок на приймочку маточок. Розрізняють такі види запилення.

Перехресне запилення — перенесення пилку з тичинок однієї квітки на приймочку маточки іншої. У помірних широтах воно відбувається за допомогою вітру або комах-запилювачів. Останніх приваблює пилок і солодкий сік — нектар. Ознаки квіток комахозапильних рослин: двостатевість квіток; великі розміри квіток або великі помітні суцвіття, іноді самі схожі на квітки (волошки, ромашки); яскравий колір оцвітини; клейкий пилок; великі розміри пилкових зерен; сильний запах.

Запах особливо важливий для приваблювання комах, він відчувається ними іноді на відстані в декілька кілометрів. Часто комах приваблюють запахи, для нас зовсім неприємні (затхлої риби, гною). Одні квітки відвідуються найрізноманітнішими комахами, інші — лише деякими, іноді навіть одним видом. Є певна визначеність груп комах до типів квіток. Мухи відвідують квітки у компактних суцвіттях з відкрито розташованими нектарниками. Джмелі — неправильні, часто двогубі квітки з нектаром в основі не дуже довгої трубки віночка. Метелики запилюють правильні зрослопелюсткові квітки із сильним ароматом. Трубка віночка іноді дуже довга, але хоботки в метеликів можуть досягати 10 і навіть 20 см.

ВІТРОЗАПИЛЕННЯ

Ознаки квіток вітрозапильних рослин: дрібні розміри; непоказна, часто проста оцвітина; нерідко роздільностатеві квітки; відсутність запаху; дрібний сухий пилок. Вітрозапильні рослини часто ростуть великими скупченнями (березові гаї, зарості очерету).

САМОЗАПИЛЕННЯ

Самозапилення дуже поширене в культурних рослин. Для дикорослих воно особливо важливе як резерв запилення (наприклад, коли йдуть дощі — комахи не літають).

ШТУЧНЕ ЗАПИЛЕННЯ

Здійснюється людиною: по-перше, для виведення нових сортів, по-друге, для підвищення врожаю. Наприклад: кукурудза — вітрозапильна однодомна рослина. Чоловічі квітки — у суцвіттях волоть, жіночі — у початках. У безвітряну погоду пилок обсипається, тому корисно збирати пилок, а потім наносити на приймочки жіночих квіток.

ЗАПЛІДНЕННЯ

Пилок (пилкові зерна) утворюються у великій кількості в середині пиляків. Коли вони розкриваються, пилкові зерна вивільняються і можуть потрапити на приймочки маточок. Пилок дуже різноманітний за розмірами (найбільший 0,5 мм у діаметрі), формою, будовою поверхні. Кожному виду рослин властиві свої пилкові зерна. Детально вивчивши пилок, учені можуть сказати, до якої рослини він відноситься, але це можна з’ясувати лише за допомогою дуже сильних мікроскопів і спеціальних методів обробки пилку.

На приймочці маточки пилок проростає, утворюючи довгі і тонкі пилкові трубки. Вони проростають у насінні зачатки, які знаходяться в зав’язі.

Зовні насінні зачатки вкриті декількома шарами клітин. Всередині розташований зародковий мішок з кількома клітинами. Одна з них — жіноча гамета — яйцеклітина, інша, у центрі зародкового мішка, — центральна клітина. На передньому кінці пилкової трубки є дві чоловічі гамети — спермії. Самі рухатися вони не можуть, а просуваються до зародкового мішка завдяки росту пилкової трубки. Вона проникає в зародковий мішок через канал у покривах — через пилковхід.

Потім відбувається подвійне запліднення:

1-й спермій + яйцеклітина → зигота →зародок

2-й спермій + центральна клітина → ендосперм

Таким чином, ендосперм у квіткових рослин виникає після запліднення, а не до нього, як у голонасінних. Насінний зачаток перетворюється в насінину, яка складається з таких частин: насінна шкірка, яка виникла з покривів насінного зачатка; ендосперм, що з’явився після злиття центральної клітини з одним зі сперміїв; зародок, який сформувався з зиготи. Зі стінки зав’язі утворюється стінка плоду, яка називається оплоднем. Подвійне запліднення (відкрив його С. Г. Навашин у 1898 р.) відбувається тільки у квіткових рослин.