У результаті обміну речовин в організмі людини утворюються кінцеві продукти: вода, вуглекислий газ, сечовина та інші речовини. Вони безперервно виводяться з організму. Цей процес (виділення) є неодмінною частиною обміну речовин і спрямований на підтримання сталості внутрішнього середовища організму. Органами виділення є шкіра, легені і нирки.

У процесах виділення основну роль відіграє сечовидільна система, до якої належать дві нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечівник.

Нирки — парні органи, що знаходяться у черевній порожнині по обидва боки хребта на рівні поперекової ділянки. Нирка має бобоподібну форму, її увігнутий край (місце входження судин та нервів) обернений до хребта. З внутрішньої порожнини — ниркової миски виходить сечовід, що з’єднує нирку із сечовим міхурем.

У тканині нирки розрізняють корковий (зовнішній) і мозковий (внутрішній) шари. На зрізі нирки можна побачити темні ділянки у вигляді пірамідок, що так і називають-ниркові пірамідки. Фактично-це сукупчення нефронів, яких у нирці нараховується близько двох мільонів.

Структурною одиницею нирки є нефрон. Існує три типи нефронів:

• кіркові-повністю локалізуються в корі;
• кірково проміжні-капсула яких занурена у кору, а канальці досягають мозкової речовини;
• навколомозкові — складають близько 20 % нефронів. Їх ниркові тільця розташовуються поблизу основи мозкових пірамід. У них довгі петлі Ганле, переважно за рахунок тонкого канальця з довгою висхідною частиною, яка глибоко проникає у моззкову речовину до вершини пірамід. 

<! – – nextpage – – >

Нирки є життєво важливими органами нашого тіла. Порушення або припинення їх функції неминуче веде до отруєння організму.

Сечовий міхур (vesica urinaria) – непарний порожнистий орган, який є резервуаром для сечі. Остання виводиться з нього через сечівник. Порожній сечовий міхур лежить в порожнині малого таза за лобковим симфізом і відокремлений від нього шаром пухкої клітковини.

При наповненні сечею він піднімається вище лобка. Ззаду від сечового міхура у чоловіків знаходяться сім’яні міхурці та пряма кишка, а у жінок – матка і піхва.

Сечовід (ureter) – це трубка довжиною близько 30 см. Він починається від ниркової миски, йде вниз по задній черевній стінці і підходить під гострим кутом до дна сечового міхура. Стінка сечовода побудована із слизової, м’язової і зовнішньої сполучнотканинної (адвентиція) оболонок. М’язова оболонка складається з двох шарів: зовнішнього і внутрішнього (циркулярного). Їх скорочення просуває сечу до сечового міхура.

nextpage–>

МЕХАНІЗМ УТВОРЕННЯ СЕЧІ

1. Фільтрація

Початковий етап – фільтрація – відбувається у ниркових тільцях і закінчується утворенням первинної сечі. Фільтрація відбувається за рахунок великого тиску у капсулі, що створюється різницею діаметрів вхідної та вихідної судини. Загальна поверхня кровоносних клубочка досягає 1,5 м2/100 г нирки. Фільтраційний бар’єр, що знаходиться на шляху рідини із просвіту капіляра в порожнину капсули ниркового тільця, складається з 3-х шарів: ендотелію, базальної мембрани і епітеліальних клітин. За допомогою електронної мікроскопії виявили, що всі ці шари мають пори – “вікна”, через які проходить вода і більшість розчинених у плазмі речовин. Проте ці ”вікна” не пропускають формених елементів крові і білків. Таким чином, у нормі склад первинної сечі подібний до плазми крові, за винятком білків з молекулами великих розмірів. За добу утворюється 150-180 л первинної сечі. Протягом доби плазма крові очищується нирками 60 разів.

ПЕРВИННА СЕЧА – ЦЕ КІЛЬКІСТЬ КРОВІ, ЩО ПРОХОДИТЬ ЧЕРЕЗ КАПСУЛУ НЕФРОНУ – ЗА ДОБУ 180 ЛІТРІВ.

2. Реабсорбція-утворення вторинної сечі. Зворотне всмоктування різних речовин із первинної сечі у кров називається реабсорбцією і відбувається вона у канальцях нефрона. Це стосується таких речовин, як вода, глюкоза, амінокислоти, солі. Завдяки реабсорбції із 180 л первинної сечі залишається 1-1,5 л вторинної сечі, яка виділяється із організму.

Зворотнє всмоктування води відбувається завдяки антидіурестичному гормону ВАЗОПРЕСИНУ, що синтезується гіпоталамусом, а в кров виводиться задньою долею гіпофіза.

ДІУРЕЗ-це виведена з організму сеча.

Реабсорбція забезпечується активним і пасивним транспортом. Пасивний транспорт відбувається за електрохімічним, концентраційним і осмотичним градієнтами. Таким чином потрапляють назад у кров вода, вуглекислий газ, деякі іони, невелика кількість сечовини.

Активний транспорт проходить проти електрохімічного і концентраційного градієнтів. Для його здійснення необхідна енергія АТФ та спеціальні переносники і обов’язково приєднані до них іони Na+. Активно транспортуються глюкоза, амінокислоти, Na+.

3. Секреція

Секреція – це виділення речовин із крові через клітини канальців у сечу. Секреція може відбуватися активно, за рахунок використання молекул-переносників та енергії АТФ, і пасивно. Секретуються сечова кислота, слабкі органічні кислоти (парааміногіпурова) і основи, аміак, Н+, К+, деякі лікарські препарати (пеніцилін та ін.)

СЕЧОВИПУСКАННЯ

І скорочення стінок сечовогоміхура, і розслаблення сфінктера є безумовними рефлексами. Проте, вже в дитинстві в людини формується свідомий контроль сечовипускання.

Центром сечовипускання починають керувати центри головного мозку. Тому людина може довільно регулювати стан сфінктера, який відкриває отвір сечового міхура.

РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НИРОК

1. Нервова регуляція

Нирки іннервуються численними волокнами вегетативної нервової системи симпатичними та парасимпатичними. Сечоутворення нирок тісно пов’язане з їх кровопостачанням: чим інтенсивніше кровопостачання, тим більше сечі фільтрується у капсулах клубочків. Дію симпатичного нерва можна спостерігати в експерименті при подразненні черевного нерва. При цьому зменшується сечовиділення. Це відбувається внаслідок звуження симпатичним нервом кровоносних судин, які приносять кров до нирок. Кількість крові, що притікає, зменшується, падає тиск у клубочках, зменшується фільтрація і утворення первинної сечі. Симпатичні нерви підвищують реабсорбцію натрію і води.

Різке зниження сечовиділення до повного припинення (анурія) спостерігається при больовому подразненні. Це відбувається внаслідок рефлекторного звуження симпатичними нервами судин нирки, що призводить до різкого зменшення ниркового кровотоку і, як наслідок, фільтрації. Посилення сечоутворення спостерігається в експерименті при уколі в мозочок, зоровий горб і у дно IV шлуночка.

2. Гуморальна регуляція

Діяльність нирок змінюється під впливом гормонів. Антидіуретичний гормон, що винтезується у гіпоталамусі та накопичується у задньой частці гіпофіза стимулює реабсорбцію води у канальцях нирок. За відсутності цього гормону сечоутворення може збільшуватися до 25 л за добу. Гормон надниркових залоз адреналін зменшує сечоутворення.

Гормон кори надниркових залоз – альдостерон, збільшуючи реабсорбцію Na+, сприяє зворотному осмотичному всмоктуванню води, а звідси – і зменшенню сечоутворення.

У передсердях серця при перерозтягненні їх кров’ю утворюється  натрій-уретичний гормон. Він сприяє зменшенню реабсорбції Na+, а значить і води, тобто підвищує виділення сечі.

Гормони передньої частки гіпофіза збільшують сечовиділення. Посилення сечоутворення викликає також гормон щитоподібної залози – тироксин.

КІЛЬКІСНІ ТА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ СЕЧІ

Виділення і виведення з організму сечі має назву діурезу.

В середньому за добу діурез людини становить 1,5 л. Кількість сечі підвищується після більшого надходження в організм води, вживання більшої кількості білка, продукти розпаду якого підсилюють діяльність нирок. Діурез зменшується при обмеженому вживанні рідини, низькому споживанні білка, а також при посиленому потінні.

Денний діурез інтенсивніший від нічного, оскільки вночі у зв’язку із пониженням артеріального тиску знижується фільтраційний тиск, а значить і фільтрація у клубочках нирки. В нормі відношення денного діурезу до нічного визначають за пробою Зимницького і воно становить 2 : 1. На діурез впливають фізичні навантаження. При тривалому фізичному навантаженні кількість сечі зменшується внаслідок перерозподілу крові: більше крові надходить у розширені судини працюючих м’язів і при цьому зменшується кровопостачання нирок. Крім того, значна кількість води виділяється із потом.

Колір сечі. В нормі сеча – це прозора рідина світло-жовтого кольору. Колір сечі залежить від діурезу та екскреції пігментів, які утворюються із білірубіну. У відстояній сечі утворюється осад, який складається із солей і слизу.

Реакція сечі. Сеча має слабкокислу реакцію. Вона змінюється залежно від харчування. При харчуванні білковою їжею реакція сечі стає кислою, при харчуванні рослинною їжею – залужнюється.

Відносна густина сечі. В середньому відносна густина сечі дорівнює 1,018 г/см3. і визначається у пробі за Зимницьким. Значне вживання води викликає зниження відносної густини, а обмежене – її збільшення.

Склад сечі. До складу сечі входить вода, а також речовини, що містяться у плазмі крові і синтезуються у самій нирці. Із сечею виділяються електроліти. В середньому за добу виділяється 60 г солей. У сечі знаходяться кінцеві продукти білкового обміну, до яких належать: азот, аміак, сечова кислота, креатинін. Азот виділяється переважно (90 %) у складі сечовини, добова екскреція сечовини досягає 25-35 г. У нормі в сечі білка немає, оскільки він не фільтрується через стінки капілярів. Поява білка у сечі свідчить про захворювання нирок. Іноді при інтенсивному фізичному навантаженні білок може з’явитися у сечі здорової людини, наприклад, у спортсменів-спринтерів. Але після припинення навантаження нормальна робота нирок відновлюється, і білок із сечі зникає. У звичайних умовах глюкози у сечі немає.

При надлишковому вживанні цукру, коли глюкоза у крові перевищує 10 ммоль/л, а також при гіперглікемії в умовах патології спостерігається виділення глюкози із сечею. Це явище має назву глюкозурії. У сечі знаходяться фізіологічно активні речовини і продукти їх розпаду, завдяки чому можна зробити висновок про функції деяких ендокринних залоз (надниркових, статевих). До них належать гормони кори надниркових залоз, антидіуретичний гормон, естрогени, катехоламіни, а також вітаміни і ферменти.

ЗАХВОРЮВАННЯ

Цистит – це запалення слизової сечового міхура.

Як правило цистит провокується тієї чи іншої інфекцією, яка потрапляє в сечовий міхур.

Уретрит – це запальні процеси при захворюванні уретри, тобто сечівника.

Пієлонефрит – це неспецифічне мікробно-запальне захворювання нирок передусім з ураженням чашково-мискової системи. Піє-гній.

Гломерулонефрит (скороченоГН) – захворювання нирок, що характеризується запаленням гломерул (ниркових клубочків).

Сечокам’яна хвороба – порушення обміну речовин.

ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ