🧬  Що таке імунна система

Імунна система виникла з появою багатоклітинних організмів і розвивалась як чинник виживання.
Вона об’єднує органи й тканини, які забезпечують захист організму від чужорідних речовин і патогенів, що надходять ззовні або утворюються всередині.

🧪  Основні клітини імунної системи — лімфоцити

🔹 Т-лімфоцити

• Формуються в тимусі (вилочковій залозі).

• Відповідають за клітинний імунітет.

• Види:

  • Т-кілери — знищують заражені/деформовані клітини, діють через білкові ферменти. По праву називаються клітинами-вбивцями. Вони поширені по всьому організму людини. Їх основна мета і завдання – виявлення бактерії або стороннього тіла і його знищення. Прекіллер, знайшовши клітину вірусу, прикріплюється до неї і багато разів ділиться, виробляючи величезну кількість активних вбивць. Кожна з них має певний рецептор для антигену, за допомогою якого відбувається знищення шкідливої ​​клітини. Для Т-кілерів немає поділу на своїх і чужих. Якщо клітина організму не може виконувати свої функції, заражена або слабка, то вбивця знищить її. Руйнування клітини відбувається шляхом уприскування спеціального білка, який «сушить» бактерію, а моноцити – лімфоцити знищують її до кінця.

  • Т-супресори — пригнічують надмірну імунну відповідь. виконують функцію придушення підвищеної реакції В-лімфоцитів. Сюди ж можна віднести і гальмування ними утворення антитіл.

  • Т-хелпери — активують В-лімфоцити, синтез інтерлейкінів. сигналізують про небезпеку В-лімфоцитам, та допомагають їм модифікуватися у плазматичні клітини і синтезувати антитіла. Вони секретують спеціальний білок, який впливає на активні антитіла – інтерлейкін. Також під його впливом відбувається швидкий поділ В-лімфоцитів.

  • Т-клітини пам’яті — це популяція Т-лімфоцитів, що зберігають інформацію про раніше діючих антигенів і формують вторинну імунну відповідь, яка наразі триває в більш короткі терміни, ніж первинна імунна відповідь, так як минає основні стадії цього процесу.

🔹 В-лімфоцити

• Формуються у лімфатичних вузлах та селезінці.

• Відповідають за гуморальний імунітет (антитіла).

• Види:

  • Плазматичні клітини — виробляють антитіла (імуноглобуліни). Плазмоцити – клас лейкоцитів, що утворюються з В-лімфоцитів, основною функцією яких є вироблення антитіл.

  •  В-клітини пам’яті – активовані В-лімфоцити, які  знову перейшли в стадію малих лімфоцитів в результаті кооперації з Т-клітинами. Є довготривалим клоном В-клітин, забезпечують швидку імунну відповідь і вироблення великої кількості імуноглобулінів при повторному введенні того ж антигену. 

🧰 Основні реакції імунної системи

📍 Гуморальний імунітет

• Утворення антитіл (імуноглобулінів) плазматичними клітинами.

📍 Клітинний імунітет

• Реакції Т-лімфоцитів, фагоцитоз, знищення інфікованих клітин.

📍 Імунологічна пам’ять

• Залишаються клітини, які при повторному контакті з тим самим антигеном швидко реагують.

📍 Імунологічна толерантність

• Вибіркова відсутність відповіді на певний антиген.

Отже, Т-лімфоцити (формуються в тимусі) і В-лімфоцити (у лімфатичних вузлах, селезінці). При контакті з чужорідними тілами (антигенами) за їхньою допомогою імунна система здатна забезпечувати різні форми імунної відповіді: утворення специфічних антитіл крові-імуноглобулінів (гуморальний імунітет); збільшення кількості Т-лімфоцитів, здатних до вибіркового реагування з даним антигеном шляхом фагоцитозу (клітинний імунітет); утворення Т- і В-лімфоцитів «імунологічної пам’яті», які при повторній зустрічі з антигеном здатні до швидкої і сильної відповіді; формування імунологічної толерантності, яка проявляється у вибірковій відсутності відповіді на даний антиген при повторній зустрічі з ним; виникнення алергії – підвищеної чутливості до специфічного антигену. 

Антитіла або імуноглобуліни

Отже, антитіла або імуноглобуліни-це специфічні захисні білки, виробляються на конкретний антиген плазматичними клітинами (В-лімфоцитами) Інтерферони-неспецифічні захисні білки, пригнічують розмноження всіх вірусів шляхом підвищення температури тіла. Антиген «ворог»-це будь який білок іншого або внутрішнього походження, що здатний запустити імунну реакцію.

🦠 Антиген – антитіло

• Антиген — чужорідна молекула, що запускає імунну відповідь.

• Антитіло — специфічний білок, який зв’язує антиген.

• Результат — утворення імунних комплексів, нейтралізація токсинів і вірусів.

• Можлива перехресна реакція на подібні антигени.

📍 Алергія

• Надмірна чутливість імунної системи до певного антигену (алергену).

ЦЕ ФОРМА ІМУННОЇ ВІДПОВІДІ, ЩО ВИЯВЛЯЄТЬСЯ В ПІДВИЩЕНІЙ ЧУТЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ ДО РІЗНОМАНІТНИХ АЛЕРГЕНІВ.

Антигени – бактерії, віруси або їх токсини (отрути), а також перероджені клітини организму.

Антитіла – молекули білка, що синтезуються у відповідь на присутність чужерідного об’єкта – антигена. Кожне антитіло розпізнає свій антиген.

💥Поняття про алергени

Алергени – речовини, які спричинюють алергічні реакції в організмі. Їх поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх алергенів (екзоалергенів) відносять деякі харчові продукти (яйця, шоколад, цитрусові), різні хімічні неорганічні речовини, запахи (квітів, парфумів), лікарські препарати.

 Внутрішні алергени (ендоалергени) – власні тканини організму, переважно зі зміненими природними властивостями. Наприклад, при опіках чи обмороженнях організм сприймає змертвілі тканини як чужорідні й утворює до них антитіла. Такі самі реакції можуть виникнути при дії отруйних речовин, укусах бджіл, джмелів, інших комах, іонізуючої радіації.

💥 Алергічні реакції

• Екзоалергени (зовнішні): харчові продукти, запахи, медикаменти.

• Ендоалергени (внутрішні): змінені тканини організму.

• При повторному контакті з алергеном виникає бурхлива реакція (висип, бронхоспазм, анафілаксія тощо).

Анафілактичний шок — це найважча, швидкоплинна форма алергічної реакції негайного типу, яка загрожує життю. Виникає у відповідь на контакт з алергеном (наприклад: укус комахи, ліки, харчові продукти) та супроводжується раптовим падінням артеріального тиску, порушенням дихання, набряками, втратою свідомості.

🩺 Без негайної медичної допомоги анафілактичний шок може призвести до смерті.
Основна допомога — введення адреналіну й термінова госпіталізація.

🧫 6. Імунна відповідь на трансплантацію

• Організм відторгає чужорідні тканини, навіть при ідентичному груповому складі.

• Це ускладнює пересадку органів.

🧬 Інфекційні хвороби

• Спричинені: вірусами, бактеріями, паразитами.

• Мають шляхи зараження:

  • Повітряно-крапельний (грип, кір)

  • Через їжу й воду (дизентерія, холера)

  • Через укуси комах (малярія)

  • Через кров, статевим шляхом (ВІЛ, гепатити)

• Можуть набувати масового поширення → епідемії

🧪 ВІЛ та СНІД

• ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) → руйнує Т-хелпери

• Шляхи передачі: кров, пологи, молоко, інструменти, статевий шлях

• НЕ передається: повітрям, дотиками, через побут

🧠 Цікавий факт: природний імунітет

Прикладом природнього імунітету є стійкість людей з ІІІ групою крові до бактерії чуми. Це пов’язано з тим, що у людей в азіатських країнах, таких як Китай, Монголія, Індія, Туреччина переважає саме ІІІ група, цей факт встановлений англійським генетиком-гематологом Мурантом, що склав атлас груп крові. А факт походження чуми із азіатських країн історично визнаний. Отже, у людей цієї місцевості, а також всіх носіїв ІІІ групи виробився природній імунітет за періоди сторічних епідемій.

🧬 Аутоімунні захворювання

Аутоімунні хвороби — це патологічні стани, при яких імунна система помилково атакує власні клітини і тканини організму, сприймаючи їх як чужорідні.

🔹 Причини:
– генетична схильність
– інфекції
– гормональні порушення
– стрес
– вплив навколишнього середовища

🔹 Поширені приклади:

• 🔸 Цукровий діабет 1 типу — знищення β-клітин підшлункової залози

• 🔸 Ревматоїдний артрит — ураження суглобів

• 🔸 Системний червоний вовчак — ураження шкіри, судин, нирок

• 🔸 Розсіяний склероз — ураження нервової системи

• 🔸 Целіакія — реакція на глютен, пошкодження слизової кишечника

• 🔸 Псоріаз, тиреоїдит Хашимото, міастенія тощо

💉🧪10. Історія вакцини: від пасовища до Нобелівської премії

Варіоляція – ризикована практика введення людям невеликої кількості живої натуральної віспи для захисту їх від хвороби – з’явилася в Англії ще в 1721 р, і до середини XVIII століття про неї добре знали практикуючі лікарі.

Ще задовго до офіційного відкриття вакцинації сільські жителі південної Англії помітили: ті, хто переніс легку коров’ячу віспу, більше не хворіли на смертельну натуральну. Цю спостережливість одним із перших вирішив використати фермер Бенджамін Джесті. У розпал епідемії він узяв на себе сміливість прищепити своїй дружині та дітям виділення з пустул хворої корови, сподіваючись на захист. На той час це був ризикований і відчайдушний крок, гідний поваги, хоч і не отримав визнання сучасників.

Проте саме Едвард Дженнер, англійський лікар, увійшов до історії як засновник наукової вакцинації. У 1780-х роках, зацікавившись феноменом несприйнятливості до віспи серед селянок, він почав ретельно вивчати випадки, коли захворювання коров’ячою віспою захищало від натуральної. Дженнер збирав дані, робив замальовки, спілкувався з фахівцями, але його ідеї сприймалися скептично. Переважна більшість лікарів того часу вважала це «сільськими байками».

Та вчений не здався.
14 травня 1796 року він зробив історичне щеплення: ввів восьмирічному Джеймсу Фіппсу рідину з пухиря молочниці Сари Нелмс, яка інфікувалась від корови на прізвисько Квіточка. Через кілька місяців Дженнер зробив варіоляцію (введення вірусу натуральної віспи). У хлопчика не виникло жодної реакції, що доводило — імунітет сформувався.

Цей випадок став переломним моментом: вакцинація як метод профілактики смертельної віспи отримала наукове обґрунтування. Слово “вакцина” (від лат. vacca — корова) увійшло до світового вжитку саме завдяки цьому відкриттю.

🔬 Подальші відкриття та розвиток імунології

🧼 Ігнац Земмельвайс — рятівник матерів, піонер антисептики

Перед вами — образ віденського лікаря Ігнаца Земмельвайса, який ще понад 160 років тому першим довів: миття рук рятує життя. У 1846 році він розпочав роботу асистентом доктора Кляйна у Віденському загальному госпіталі, де функціонували два пологових відділення. В одному з них рівень дитячої смертності становив близько 4%, у другому — шокуючі 20%, а часом навіть до 50%. Через це друге відділення мало погану славу, і жінки будь-що намагалися його уникнути — народжували вдома або просто на вулиці, аби не потрапити в «будинок смерті».

Причину такої смертності ніхто не міг пояснити: в обох відділеннях застосовували однакові методи й процедури. Все змінилося у 1847 році, коли від інфекції помер друг Земмельвайса — доктор Якоб Коллечка. Його випадково поранив скальпелем студент під час розтину в анатомічній лабораторії. Лікар мав ті самі симптоми, що й жінки з післяпологовою гарячкою. Це стало переломним моментом.

Земмельвайс звернув увагу, що пологи у другому відділенні приймали лікарі, які до того працювали в морзі чи інфекційному корпусі, не миючи належним чином руки. Він припустив, що саме вони переносили “трупні частинки”, які спричиняли зараження.

На основі цього спостереження він запровадив обов’язкове миття рук у розчині хлорного вапна перед прийомом пологів. Результат був приголомшливим: смертність у «будинку смерті» знизилася до 1–2% — навіть нижче, ніж у першому відділенні.

На жаль, ідеї Земмельвайса не були сприйняті серйозно. Його висміювали колеги, які заперечували, що з мертвого тіла можуть передаватися якісь небезпечні частинки. Так, за десятиліття до відкриттів Пастера, Земмельвайс фактично передбачив існування мікроорганізмів — але його не почули…

🧪 Луї Пастер — батько мікробіології

У 1880-х роках Луї Пастер, спираючись на дослідження Дженнера, продовжив вивчення інфекцій і запропонував метод введення ослаблених мікроорганізмів як захист від хвороб. Саме Пастер заклав основи штучного імунітету, створивши вакцини проти сибірки, сказу, холери.

💉 Внесок у імунологію

Пастер остаточно встановив, що кожне інфекційне захворювання викликається специфічним збудником, серед яких були:

• сибірська виразка

• пологова гарячка

• холера

• куряча холера

• сказ

У 1880 році він зробив видатне відкриття випадково: культура курячої холери, яка зберігалася в лабораторії занадто довго, втратила здатність заражати, але викликала імунітет у тварин. Так Пастер створив і підтвердив принцип ослабленої вакцини.

👦 Порятунок Йозефа Майстера — перше щеплення від сказу

6 липня 1885 року Луї Пастер провів перше в історії щеплення проти сказу.
Його пацієнтом став дев’ятирічний Йозеф Майстер, якого вкусив скажений собака. На прохання матері хлопчика, Пастер ввів йому вакцину з ослабленого вірусу. Лікування виявилося успішним: дитина вижила й більше не захворіла.

Цей випадок став історичною віхою у розвитку імунопрофілактики, а сам Пастер — символом наукової боротьби з хворобами.

🧬 Володимир Хавкін (1860–1930) — мікробіолог, піонер вакцинології, уродженець Одеси.

Основні досягнення:

• Вчився та працював у Сорбоні в лабораторії Л. Пастера.

• У 1892 році розробив першу ефективну вакцину проти холери та випробував її на собі.

• У 1897 створив вакцину проти бубонної чуми.

• Організував масову вакцинацію в Індії, врятувавши сотні тисяч життів.

• Заснував Інститут чуми в Бомбеї, який згодом назвали його ім’ям.

• Ввів нові стандарти в антиепідемічній медицині.

🧼 Джозеф Лістер (1827–1912) — англійський хірург, основоположник антисептики

🔬 Відкриття:

• У 1865 році Лістер уперше використав карболову кислоту (фенол) для обробки ран під час хірургії.

• Ідею запозичив із практики знезараження стічних вод у місті Карлайл.

📖 1867 рік — публікація в журналі Lancet статті «Про антисептичний принцип у хірургії», де Лістер:

• доводить, що рана інфікується ззовні, через мікроорганізми;

• посилається на відкриття Луї Пастера про мікробів;

• описує методи обробки інструментів, рук і повітря карболовим розчином.

💡 Новаторські методи Лістера:

• обробка ран і перев’язок антисептиком;

• знезараження рук і хірургічного інструменту;

• використання “карболової пульверизації” в операційній.

📈 Результат — різке зниження післяопераційної смертності та перехід хірургії на якісно новий рівень.

🏅 Саме Лістера вважають «батьком антисептики та асептики», оскільки його підхід був науково обґрунтований і масово впроваджений у хірургічну практику.

 

Надалі справу Дженнера і Пастера продовжили інші видатні вчені:

• Ілля Мечников відкрив фагоцитоз — явище, що лежить в основі клітинного імунітету.

• Поль Ерліх — автор теорії гуморального імунітету, що пояснює дію антитіл.

Обидва вчені стали лауреатами Нобелівської премії у 1908 році, поклавши початок сучасній науковій імунології.

🧠 У підсумку, вакцинація — не лише наукове відкриття, а й цивілізаційний прорив, що врятував мільйони життів.

🧬 Лімфатична система людини

Лімфатична система — це частина імунної системи, яка виконує роль захисту організму та підтримання внутрішнього середовища.

🔹 Основні функції:

• Очищення тканин від шкідливих частинок (бактерій, вірусів, токсинів)
• Повернення рідини з тканин у кровоносне русло
• Транспорт жирів з кишечника
• Формування імунної відповіді

🧠 Структури лімфатичної системи:

🟩 1. Лімфатичні капіляри та судини

• Мережа тонких судин, що збирають лімфу (тканинну рідину) з міжклітинного простору.

🟢 2. Лімфатичні вузли

• Маленькі бобоподібні утвори на шляхах лімфи.
• Фільтрують лімфу та знищують патогени.
• Головні групи:
  • Шийні
  • Підпахвові
  • Пахові
  • Кишкові
  • Вузли тонкого кишечника (Пейєрові бляшки)

💚 3. Центральні органи:

• Кістковий мозок — утворення В-лімфоцитів
• Тимус (вилочкова залоза) — дозрівання Т-лімфоцитів, активний у дітей

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

💙 4. Периферичні органи:

• Селезінка — фільтрація крові, руйнування старих еритроцитів
• Мигдалики (небні, язикові, аденоїди) — захист верхніх дихальних шляхів
• Апендикс — лімфоїдна тканина у товстому кишечнику

🌿 5. Грудна лімфатична протока

• Найбільша лімфатична судина.
• Збирає лімфу з більшої частини тіла й повертає її у кров.

🧪 Цікаво знати:

• У тілі дорослої людини близько 500–700 лімфатичних вузлів
• Лімфа рухається повільно, без «насоса» — завдяки скороченням м’язів і дії клапанів
• Лімфатична система відсутня у ЦНС, хрящах, зубах, кришталику ока.

Читай про:

Серце. Кола кровообігу. Серцевий цикл

 

СТЕЖКОЮ ЗНО