Реклама

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

Листки у більшості рослин зелені, найчастіше – пластинчасті, звичайно мають двобічну симетрію. Розміри від кількох мм (ряска) до 10-15 м (у пальм). Мають обмежений ріст.

Листок складається з черешка, листкової пластинки і прилистків (у деяких). За допомогою черешка листкова пластинка прикріплюється до стебла. Гнучкий черешок дозволяє листкові орієнтуватися відносно сонця. У деяких рослин черешків немає, такі листки на відміну від черешкових називаються сидячими.

Та частина сидячого листка, що охоплює стебло і захищає його від ушкоджень, називається піхвою (злакові). Листки багатьох рослин мають особливі вирости, придатки біля основи черешка листка – прилистки. Вони можуть мати вигляд розміщених парами маленьких листочків, плівочок, колючок, лусочок і виконують переважно захисну функцію.

Листкові пластинки різноманітні за формою: лінійні (злаки), овальні (акація), ланцетні (верба), стрілоподібні (стрілолист), округлі (осика), серцевидні (липа).

Форми краю листкової пластинки: цілокраїй, зубчастий, пилчастий, виїмчастий.

Крім того, залежно від розміру і форми розсіченості пластинки розрізняють:

лопатеві (дуб – розрізи сягають чверті ширини листкової пластинки),

роздільні (мак – розрізи більші за чверть ширини листкової пластинки),

розсічені (реп’ях – розрізи досягають середини листкової пластинки).

Залежно від числа листкових пластинок на черешку, листки поділяють на прості і складні. Простий листок складається з черешка та одної листкової пластинки і відпадає під час листопаду повністю. Складний листок має кілька листкових пластинок, розташованих на спільному черешку. Кожну листкову пластинку складного листка, яка під час листопаду може відпадати самостійно, називають листочком

Серед складних листків розрізняють:

а) Трійчасті (конюшина, суниці) – три листочки, що власними короткими черешками прикріплюються до спільного черешка;

б) Пальчасті (каштан) – число листочків перевищує три.

в) Парноперистоскладні – (акація жовта) – верхівка спільного черешка закінчується парою листочків.

г) Непарноперистоскладні – (шипшина) – верхівка спільного черешка закінчується одним листочком.

Розмір і форма листків є спадковою ознакою. Лише в окремих випадках, найчастіше у декоративних садових форм, листкова пластинка може змінювати свою форму і навіть забарвлення.

ЖИЛКУВАННЯ ЛИСТА

Листкова пластинка має жилки. Вони відходять від черешка листка і розгалужуються в його пластинці. Жилки – судинноволокнисті пучки, які поєднують листок зі стеблом. Вони складаються з провідних та механічної тканин.

Розташування жилок листкової пластинки має назву жилкування. Функції жилок – провідна (постачання листків водою, мінеральними солями та виведення з них продуктів асиміляції) та механічна (жилки є опорою для листкової паренхіми і захищають листки від розривів). Розрізняють сітчасте, паралельне, вилчасте або дихотомічне та дугове жилкування.

Сітчасте жилкування зустрічається найчастіше, воно в основному властиве дводольним рослинам. Жилки на листковій пластинці розміщені у вигляді сильно розгалуженої сіточки.

Паралельне і дугове жилкування найчастіше зустрічається в однодольних рослин. При дуговому жилкуванні жилки розходяться від основи листка дугоподібно (конвалія).

ТИПИ РОЗТАШУВАННЯ ЛИСТКІВ НА ПАГОНІ

Листкорозташування – спосіб розміщення листків на пагоні. Листки на пагоні укріплені на стеблових вузлах. Розрізняють такі види: Почергове – коли листки розміщені навколо стебла по одному, ніби чергуючись по спіралі (яблуня).

Супротивне – коли по кожному стебловому вузлі розміщено по два листки один проти одного (бузок, клен).

Мутовчасте або кільчасте – коли на стебловому вузлі розміщено по три і більше листків (вороняче око).

Будь-яке листкорозміщення дозволяє рослинам вловлювати максимальну кількість світла, оскільки кожен листок займає на пагоні своє певне місце і не затінює нижче лежачого. Під час дихання поглинається кисень та виділяється у довкілля СО₂. Найбільш активне дихання спостерігається в тих частинах рослини, які ростуть. На дихання рослин впливає і вміст СО₂ в повітрі та похмура чи холодна погода.

Внутрішня будова і функції.

Листок займає бічне положення на стеблі і складається з пластинки, черешка, основи і прилистків.

1. Пластинка листка (як і весь листок) зверху і знизу вкрита шкіркою, або епідермою. Клітини епідерми щільно прилягають одна до одної. Їх зовнішні стінки (особливо у клітин верхнього боку листка) потовщені і просочені жироподібними речовинами (кутаном, воском), які, виступаючи на поверхню, утворюють кутикулу. Захисна функція шкірочки підсилюється і в результаті розвитку волосків: покривних, секретуючих, жалких та ін.

2. Між верхньою і нижньою шкірочками листкової пластинки розташовується м’якоть листка (мезофіл) – це основна тканина. Верхня частина клітин цієї тканини відрізняється своєю будовою від нижньої. Клітини верхнього шару, який називають стовпчастою паренхімою (палісадна), видовжені і розміщені перпендикулярно до поверхні листка. У клітинах цієї тканини здійснюється синтез органічної речовини (цукру) з неорганічних (вуглекислого газу і води) з використанням енергії сонячного світла. Енергія променів сонця вловлюється пігментами хлоропластів (хлорофіл, каротин, ксантофіл). Хлорофіл направляє її на здійснення складних процесів, які приводять до утворення в хлоропластах органічної речовини. При цьому з води, що бере участь у цьому процесі, виділяється кисень.

Нижній шар складається з більш округлих клітин, віддалених одна від одної досить великими міжклітитинниками, цей шар називається губчастою паренхімою. Основна функція стовпчастої тканини – фотосинтез, а губчастої – крім фотосинтезу ще й запас поживних речовин, транспірація і газообмін.

 Під стовпчастою тканиною в листку знаходяться рихлі клітини губчастої тканини. Вони теж містять зелені пластиди, але в меншій кількості, тому їхня участь в утворенні органічної речовини у процесі фотосинтезу значно менша, ніж клітин палісадної тканини.

З поверхні зелених клітин, особливо клітин губчастої тканини, відбувається випаровування води. По системі міжклітинників водяна пара потрапляє у продихові щілини і через них виходить назовні (транспірація). Продих складається з двох замикальних клітин бобоподібної форми з нерівномірно потовщеними стінками і продихової щілини. Продихи регулюють швидкість газообміну та випаровування води листком. Особливістю клітин продихів є те, що вони можуть змінювати свою форму, внаслідок чого регулюють розмір продихової щілини. Зв’язок внутрішніх тканин органа з зовнішнім середовищем здійснюється через продихові щілини шкірочки, оточені замикаючими клітинами продихів. При нестачі води вдень продихи закриваються і це захищає рослину від втрати води під час випаровування. Закриваються продихи, звичайно, і вночі. Продихи розташовуються звичайно на нижньому боці листка, але бувають і на верхньому, іноді розподілені рівномірно (кукурудза), у водних рослин – лише на верхній поверхні листка. Кількість продихів на 1 мм² – 100-300 і більше, залежить від виду рослин, умов зростання.

3. М’якоть листка пронизана густою сіткою жилок (судинноволокнистих пучків). До їхнього складу входять ситоподібні трубки, судини та механічні тканини. По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу. Судини забезпечують постачання клітин листка водою та мінеральними солями. Волокна надають листкові міцності.

В міру галуження жилок листка спостерігається зменшення судин та ситоподібних трубок. У найдрібніших розгалуженнях жилок зовсім відсутня флоема, спрощується і ксилема – в ній немає трахей, залишається невелика кількість трахеїд.

Видозміни листка.

Крім основних функцій (фотосинтез, випаровування, дихання), листки можуть виконувати й додаткові, у зв’язку з чим спостерігаються їхні видозміни. 1.Нагромадження поживних речовин – цибуля (соковиті луски, сухі луски-видозміна листка)

2.Нагромадження води – алое.

3.Захищення від поїдання – колючки барбарису.

4.Захист від випаровування – колючки кактуса.

5.Закріплення слабких стебел – вусики гороху.

6. Ловити і перетравлювати комах – комахоїдні рослини (400 рослин) росичка, непентес, мухоловка).

КОМАХОЇДНІ РОСЛИНИ РОСТУТЬ НА ГРУНТАХ, ДЕ МАЛО НІТРОГЕНУ. ЦЕЙ ЕЛЕМЕНТ НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ СИНТЕЗУ БІЛКІВ. ЦЕ СТАЛО ПРИЧИНОЮ, ЩО ЇХ ЛИСТЯ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА ЛОВЧІ АПАРАТИ.

   

 

 ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ