РЕКЛАМА

Нервова система – це система органів та структур, які здійснюють регуляцію всіх життєвих процесів організму, здійснюють інтеграцію і координацію діяльності всіх інших його систем та органів, забезпечують взаємодію, зв’язок із зовнішнім середовищем.

Класифікація нервової системи.

Існує дві основні класифікації нервової системи:

I. За топографією:

1. Центральна нервова система – Systema nervosum centrale – це спинний мозок і головний мозок.

2. Периферична нервова система – Systema nervosum periphericum – це спинномозкові нерви (31 пара) і черепні нерви (12 пар).

II. За функцією:

1. Соматична нервова система (анімальна) – Systema nervosum somaticum – виконує рухові (моторні) та чутливі (сенсорні) функції, звязує організм із зовнішнім середовищем.

2. Вегетативна нервова система (автономна) – Systema nervosum autonomicum -виконує обмінні функції, відповідає за внутрішнє середовище організму (гомеостаз).

Вегетативна нервова система поділяється на дві частини: симпатичну і парасимпатичну.

Скупчення нервових клітин у головному та спинному мозку утворює центральну нервову систему. Головний і спинний мозок складається з білої та сірої речовини.

У корі налічується 15 млрд. клітин, а якщо взяти до уваги, що кожна з них має від 7 до 10 тис. зв’язків із сусідніми клітинами, то можна зробити висновок про гнучкість, стійкість і надійність функцій кори. Поверхня кори значно збільшується за рахунок борозен і звивин. Кора філогенетична є найновішою структурою мозку, її площа приблизно 220 тисяч мм². Маса мозку немовляти складає 380 – 400г. Маса мозку однорічної дитини досягає до 800 г. У молодших школярів маса головного мозку складає 1250 -1300 г, що майже відповідає масі дорослої людини. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2 % загальної маси тіла, у жінок — 2,5 %. Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з’ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І. С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017. Найважчий мозок — 2900 г — був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Встановлено, що інтелект людини знижується лише у тому випадку, коли його маса зменшується до 900 г і менше. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з’ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним.

Біла речовина – скупчення нервових волокон (аксонів), покритих мієліновою оболонкою, якими передаються нервові імпульси. Мієлінова оболонка-це скупчення швановських клітин, за відсутності яких, нервовий імпульс передаватись не може. Нервові волокна в головному і спинному мозку утворюють провідні шляхи, які зв’язують відділи головного і спинного мозку.

Сіра речовина – скупчення центральних частин нервових клітин (тіл) та дендритів, де розміщені їх ядра. Вона виконує роль центрів головного і спинного мозку та регулює діяльність клітин, органів і систем.

Будова головного мозку

Об’єм людського мозку становить 91-95 % місткості черепа, він складається з трьох відділів: мозкового стовбура, підкоркового відділу та кори великого мозку.

Головний мозок розташовується в порожнині черепа. Від головного мозку відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У головному мозку розрізняють півкулі великого мозку і стовбур з мозочком.

Оболонки головного мозку

Головний мозок, як і спинний, покритий трьома оболонками: м’якою, павутинною і твердою.

М’яка, або судинна, оболонка головного мозку (ріа mater encephali) безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни, покриває всі звивини. Складається вона з пухкої сполучної тканини, в якій розгалужуються численні судини, що живлять мозок. Від судинної оболонки відходять тоненькі відростки сполучної тканини, які заглиблюються в масу мозку.

Павутинна оболонка головного мозку (arachnoidea encephali) — тоненька, напівпрозора, не має судин. Вона щільно прилягає до звивин мозку, але не заходить у борозни, внаслідок чого між судинною й павутинною оболонками утворюються підпавутинні цистерни, заповнені спинномозковою рідиною, за рахунок якої й відбувається живлення павутинної оболонки.

Тверда оболонка головного мозку (dura mater encephali) —побудована із щільної сполучної тканини, вистеленої зсередини пласкими зволоженими клітинами, щільно зростається з кістками черепа в ділянці його внутрішньої основи.. В цій оболонці спостерігається найвища концентрація больових рецепторів в організмі людини, в той час як в самому мозку больові рецептори відсутні.

Структурні частини мозку

У головному мозку виділяють три основні складові: півкулі, стовбур (довгастий, міст, середній, проміжний, за іншими класифікаціями проміжний відносять до переднього мозку), мозочок.

За особливостями будови головний мозок поділяється на 5 відділів: довгастий мозок; задній мозок, що включає міст і мозочок (стобур мозку); середній мозок; проміжний мозок; кінцевий мозок.

ДОВГАСТИЙ МОЗОК

Є продовженням спинного мозку. Основу складає біла речовина, сіра-у вигляді ядер. Центри безумовних рефлексів: кашель, чхання, моргання, смоктання, блювання.

Центр дихання. Пошкодження веде до смерті.

ВАРОЛІВ МІСТ.

Складається з білої речовини. Сіра у вигляді ядер. Проводить нервові імпульси від кори до мозочка, та у гору до кори великих півкуль.

 

СЕРЕДНІЙ МОЗОК

Складається із білої речовини. Забезпечує деякі рефлекси, що координують рухи людини, які виникають під дією зорової та слухової інформації. На приклад, керує рухами очей при спогляданні об’єктів, що рухаються; зміна кривизни кришталика, звуження та розширення зіниці; поворот голови у напрямку звуку; є центром орієнтувальних рефлексів. Поза у русі, поза у спокої, оскільки викликає напруження м’язового тонусу скелетних м’язів.

ПРОМІЖНИЙ МОЗОК

Складається із білої речовини. Найважливішими ділянками проміжного мозку є таламус та гіпоталамус. Таламус є «воротами» у кору великих півкуль. Тут збирається інформація від аналізаторів, надалі спрямовується для подальшої обробки у зони кори. Це центр аналізаторів. У гіпоталамусі ядра сірої речовини формують центри спраги, голоду, насичення, задоволення, регуляція температури, вмісту глюкози в крові, контролює роботу всіх внутрішніх органів. Тут центр сну та неспання.

МОЗОЧОК

Складається із двох півкуль. Вкритий сірою речовиною. Півкулі з’єднані черв’яком, мають борозни та звивини. Координує точні рухи. Підтримання тіла у просторі.

 

ВЕЛИКИЙ МОЗОК

Складається із двох півкуль, з’єднаних мозолистим тілом, по якому передається інформація з однієї півкулі на іншу. Сіра речовина зверху-це тіла нейронів та їх дендритів, у 6 шарів (кора). Функція: аналіз інформації.

ЛІМБІЧНА СИСТЕМА

Лімбічна система (від лат. Limbus – кордон, край) – сукупність ряду структур головного мозку (кінцевого, проміжного и среднього). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, інстинктивної поведінки, емоцій, пам’яті, сну, неспання і ін. Гіпокамп, що входить до підкіркової структури, бере участь у переводі з короткотривалої пам’яті у довготривалу.

При видаленні гіпокампу у людини втрачається можливість запам’ятовувати речі більше. як на 10 хвилин.

РЕТИКУЛЯРНА ФОРМАЦІЯ

(лат. rete – мережа) являє собою сукупність клітин і нервових волокон, розташованих на всьому протязі стовбура мозку (довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок) і в центральних відділах спинного мозку. Ретикулярна формація отримує інформацію від усіх органів чуттів, внутрішніх та інших органів, оцінює її, фільтрує і передає в лімбічну систему і кору великого мозку. Вона регулює рівень збудливості і тонусу різних відділів центральної нервової системи, включаючи кору великого мозку, відіграє важливу роль у свідомості, мисленні, пам’яті, сприйнятті, емоціях, сні, пильнуванні, вегетативних функціях, цілеспрямованих рухах, а також у механізмах формування цілісних реакцій організму.

КОРА ГОЛОВНОГО МОЗКУ. ЗОНИ КОРИ.

ПОВТОРИМО, півкулі великого мозку ззовні покриті сірою речовиною, що утворює кору великого мозку, або плащ.  Фактично, це тіла нейронів з дендритами, що розміщуються у 6 шарів. У корі налічується 15 млрд. клітин, а якщо взяти до уваги, що кожна з них має від 7 до 10 тис. зв’язків із сусідніми клітинами, то можна зробити висновок про гнучкість, стійкість і надійність функцій кори. Поверхня кори значно збільшується за рахунок борозен і звивин. Кора філогенетична є найновішою структурою мозку, її площа приблизно 220 тисяч мм².

ЛОБНА ЗОНА. Нижня лобна звивина містить моторний центр мовлення-руховий аналізатор артикуляційного мовлення. Подібно слуховому аналізатору усного мовлення та іншим мовним центрам в ембріональному періоді формується з 2 сторін, а розвивається лише з однієї –з ліва у правшей, справа, у лівшей.

Задні відділи середньої лобної звивини містять центр сумісного повороту голови та очей в одну сторону та центр письма – руховий аналізатор письмового мовлення.

ТІМ’ЯНА ЗОНА. Містить центр нюху, больової і температурної чутливості. У верхній тімяній долі знаходиться центр стереогнозії – упізнання предметів на дотик. Нижня тім’яна доля-центр праксії-синтеза цілеспрямованих навичок трудового, спортивного характеру.Тут центр читання, зоровий аналізатор письмового мовлення. Центр праксії та центр читання у правшей знаходиться у лівій півкулі.

СКРОНЕВА ЗОНА. У правшей зліва, у лівшей – справа в задній частині верхньої скроневої звивини сенсорний центр мови- слуховий аналізатор. Парагіпокальна звивина містить центр нюху і смаку.

ПОТИЛИЧНА ЗОНА. Центр зорового аналізатора.