Вы здесь: Главная > 3. АНАТОМІЯ > Сполучні тканини

Сполучні тканини

РІДКА СПОЛУЧНА ТКАНИНА: КРОВ І ЛІМФА.    

Кров і лімфа є тканинами, що формують внутрішнє середовище організму. Вони мають рідку консистенцію.

КРОВ складається з клітин (формені елементи крові) та міжклітинної речовини (плазма).

Основними функціями крові є транспортна, захисна та гомеостатична.

Плазма крові – це колоїдна система, яка містить від 90 до 93 % води і 7-10 % сухої речовини. Із сухої речовини близько 6,6-8,5 % складають білкові речовини, а 1,5-3,5 % – інші органічні та мінеральні сполуки. У плазмі містяться білки, жири, вуглеводи та інші органічні сполуки, а також кінцеві продукти обміну – сечовина, сечова кислота, креатинін та ін., які потрапляють у кров із тканин і з током крові транспортуються до нирок і частково – до шкіри. До білків плазми належать: альбуміни, глобуліни і фібриноген, склад і кількість яких у крові є постійними. Більшість білків плазми виробляють клітини печінки. Фібриноген займає особливе місце серед білків крові, оскільки він має здатність ставати нерозчинним у певних умовах і набувати при цьому волокнистої структури, переходячи у фібрин. Цей процес називається згортанням крові. У плазмі містяться і мінеральні речовини – натрій, калій, кальцій, магній, хлор, фосфор, йод, цинк та ін., які переважно є зв’язаними з білком або з іншими органічними сполуками.

Формені елементи крові. До формених елементів крові належать еритроцити, тромбоцити і лейкоцити. З них лише лейкоцити є справжніми клітинами. Еритроцити та тромбоцити – це неклітинні структури живої матерії.

1. ЕРИТРОЦИТИ– червоні кров’яні тільця – найбільш чисельні формені елементи крові. У людини вони являють собою постклітинні структури, що втратили в процесі розвитку ядро і майже всі органели. Молоді еритроцити називаються ретикулоцитами. Еритроцити утворюються у червоному кістковому мозку, період їхнього життя становить 100-120 діб. Вони утилізуються макрофагами селезінки і (в меншій мірі) печінки та червоного кісткового мозку.

Функції еритроцитів здійснюються в судинному руслі. До них належать:

1. Дихальна функція, яку забезпечує гемоглобін.

2. Транспортна функція – еритроцити адсорбують на поверхні плазмо леми ряд біологічно активних речовин (амінокислоти, імуноглобуліни, імунні комплекси, деякі ліки). У нормі більша частина (80 %) еритроцитів має форму двояковгнутого диска – дискоцити. Це визначає світліше забарвлення їх центральної частини, порівняно з периферійною. Під світловим мікроскопом у мазках крові еритроцити мають вигляд безструктурних округлих дисків, які забарвлюються оксифільно. Їх цитоплама містить гемоглобін – складний білок, побудований з білкової частини – глобіну та небілкової групи – гему, що містить залізо. Гемоглобін є пігментом, який надає крові червоного кольору. Середній діаметр еритроцита складає 7,1-7,9 мкм. У міру старіння еритроцитів їх розміри дещо зменшуються. Окремі еритроцити можуть мати діаметр 6 мкм і менше (мікроцити) і, навпаки, коли діаметр перевищує 8 мкм, еритроцити називаються макроцитами. Якщо кількість макро- і мікроцитів перевищує 25 %, це явище має назву анізоцитозу. Зустрічаються еритроцити нетипових форм (пойкілоцити): сферичної форми (сфероцити), з плоскою поверхнею (планоцити) та клітини з шипами (ехіноцити).

ГАЗООБМІН

ВИДИ ГЕМОГЛОБІНУ:

НЕСТІЙКІ СПОЛУКИ, ФІЗІОЛОГІЧНІ:

  1. ЕРИТРОЦИТ + КИСЕНЬ= ОКСИГЕМОГЛОБІН
  2. ЕРИТРОЦИТ + ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ= КАРБОГЕМОГЛОБІН

СТІЙКІ СПОЛУКИ, ПАТОГЕННІ:

3. ЕРИТРОЦИТ + ЧАДНИЙ ГАЗ = КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН

4. ЕРИТРОЦИТ + ПЕВНІ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ = МЕТГЕМОГЛОБІН

ГІРСЬКА ХВОРОБА.

Гірська хвороба (горняшка, горнячка) — це хвороба, яка розвивається в процесі тривало перебування людини на великих висотах, що викликає кисневе голодування організму (гіпоксію). Горняшка є наслідком тривалого кисневого голодування. У міру підйому в гори в повітрі зменшується вміст кисню і поступово починається кисневе голодування організму (гіпоксія). На 4000 метрів вміст кисню в повітрі знижується майже на 50%, що провокує активний розвиток гіпоксії і гірської хвороби.

2. ТРОМБОЦИТИ (кров’яні пластинки) – без’ядерні дрібні тільця округлої, овальної, веретеноподібної форми. Це постклітинні структури, які утворились внаслідок фрагментації цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку – мегакаріоцитів.

Це найменші формені елементи крові (2-3 мкм), які виконують функції як всередині судинного русла, так і поза ним. Тромбоцити беруть участь у згортанні крові (їх фермент тромбопластин перетворює фібриноген у фібрин), утворюють тромб при пошкодженні судини (пластинки розпадаються, навколо них виникають нитки фібрину). Тромбоцити зменшують проникність стінки судин, мають речовини, які звужують судини при їх пошкодженні.

Період життя тромбоцитів складає 5-8 днів. Завдяки властивості склеюватися, в мазках крові тромбоцити зустрічаються групами. Кожна пластинка (тромбоцит) оточена плазмолемою і включає в себе периферійну зону – гіаломер та центральну зону – грануломер, який має вигляд базофільних зерняток у центрі пластинки. Гіаломер є основою пластинки і забарвлюється слабооксифільно. У ньому містяться мікротрубочки, які допомагають тромбоциту підтримувати форму. Кров’яні пластинки мають випинання плазмолеми (вусики), якими вони зчіплюються одна з одною. Цей процес відбувається при згортанні крові.

ЗГОРТАННЯ КРОВІ

Зсідання крові– це складний ферментативний процес, під час якого розчинний білок плазми фібриноген перетворюється на нерозчинний білок фібрин. У процесі зсідання крові виділяють три основні етапи.

На першому етапі під дією травмуючого агента руйнуються тромбоцити і вивільняється фермент тромбопластин.

  Під час другого етапу тромбопластин каталізує перетворення протромбіну (білка плазми крові) на тромбін. Протромбін – неактивний білок плазми крові, який утворюється в печінці (для його синтезу потрібен вітамін К). На тромбін він перетворюється лише за наявності в плазмі крові йонів Кальцію (Са2+).

На третьому етапі тромбін каталізує перетворення розчинйого білка фібриногену в нерозчинний у воді білок фібрин. Нитки фібрину густо переплітаються, утворюючи сітку. Між нитками затримуються клітини крові й щільно закривають рану. У нормі через 5-10 хв після пошкодження судини на поверхні рани внаслідок зсідання крові утворюється кров’яний згусток (тромб), який закупорює судину і припиняє кровотечу. Отже, для зсідання крові необхідна наявність у ній багатьох речовин: білків, вітамінів (зокрема, вітаміну К), солей Кальцію. Якщо якоїсь з них немає, кров не зсідається. Зсідання крові є важливою захисною реакцією, яка запобігає крововтратам.

УТВОРЕННЯ ТРОМБУ

3. ЛЕЙКОЦИТИ (білі кров’яні клітини) складає група морфологічно та функціонально різноманітних формених елементів, що циркулюють у крові й беруть участь у захисних реакціях організму. Всі лейкоцити є ядерними структурами сферичної форми. Живуть до 3 діб (є такі, що живуть декілька років). Ці клітини мають здатність активно рухатись, що відбувається за допомогою псевдоподій (виростів цитоплазми), при цьому їх форма може змінюватись. Лейкоцити відіграють важливу роль у захисті організму від мікроорганізмів і чужорідних тіл, що проникають у кров або тканини. Якщо чужорідне тіло має малі розміри, то лейкоцити фагоцитують його і перетравлюють, розщеплюючи своїми ферментами. Крім того, лейкоцити беруть участь в утворенні імунних тіл.

Класифікація лейкоцитів базується на ряді ознак, серед яких провідною є наявність у їх цитоплазмі специфічної зернистості. На основі цієї ознаки всі лейкоцити поділяють на гранулоцити та агранулоцити.

Гранулоцити (зернисті лейкоцити) характеризуються наявністю в їх цитоплазмі специфічних гранул, що мають різне забарвлення (базофільне, оксифільне). Це, в свою чергу, дозволяє поділити гранулоцити на базофільні, оксифільні (еозинофільні) і нейтрофільні. У гранулоцитах є й інший тип гранул – неспецифічні, або азурофільні (забарвлюються азуром і є лізосомами). Ядра гранулоцитів звичайно сегментовані, менш зрілі їх види, що циркулюють у крові, мають паличкоподібне або бобоподібне ядро.

ЛЕЙКОЦИТИ У МАЗКУ КРОВІ

Нейтрофіли  (нейтрофільні гранулоцити) – найбільш поширений вид лейкоцитів. Вони потрапляють у кров із червоного кісткового мозку, циркулюють у ній 6-10 год, потім мігрують у тканини, де функціонують протягом 1-2 діб. Функції нейтрофілів полягають у знищенні мікроорганізмів і дрібних частинок, їх фагоцитозі і перетравленні. Вони здатні активно рухатись і мігрувати у вогнище запалення. Тому І.І. Мечніков назвав нейтрофіли мікрофагами. Цитоплазматичні гранули нейтрофілів поділяють на первинні і вторинні.

Базофіли (базофільні гранулоцити) – найменш чисельні серед лейкоцитів. Вони потрапляють у кров з червоного кісткового мозку, циркулюють у ній від 6 год до 1 доби, після чого мігрують у тканини. Базофіли менш рухливі порівняно з нейтрофілами, вони майже не здатні до фагоцитозу. Функція базофільних гранулоцитів полягає у синтезі та секреції біологічно активних речовин, таких як гепарин та гістамін, завдяки цьому вони беруть участь у регуляції процесу згортання крові та в алергічних реакціях.

Еозинофіли (еозинофільні гранулоцити) містяться в крові у невеликій кількості, утворюються у червоному кістковому мозку, звідки потрапляють у кров, циркулюють у ній 3-8 год. Після цього вони покидають кровоносне русло і розміщуються в тканинах (переважно в шкірі, слизових оболонках дихального, травного і статевого трактів), де функціонують. Еозинофіли відрізняються від нейтрофілів дещо меншою рухливістю і слабшою фагоцитарною активністю, разом з тим вони беруть участь у захисних реакціях організму на сторонній білок, алергічних реакціях, у знешкодженні паразитів (гельмінти і найпростіші).

Агранулоцити (незернисті лейкоцити) не містять у цитоплазмі гранул, лише окремі клітини мають неспецифічні (азурофільні) гранули, а специфічні гранули відсутні. Їх ядро має звичайно округлу або бобоподібну форму. До

агранулоцитів належать моноцити і лімфоцити.

Моноцити – найбільші серед лейкоцитів клітини, округлої форми. Вони утворюються у червоному кістковому мозку, звідки потрапляють у кров, де знаходяться від 36 год до 3-4 діб і є ще незрілими клітинами. У тканинах під впливом мікрооточення і стимулюючих факторів моноцити перетворюються у різноманітні види макрофагів. Тому моноцити належать до макрофагічної системи організму. Функції моноцитів у значній мірі пов’язані з їх перетворенням у макрофаги після міграції із судин у тканини, хоча частково вони можуть реалізуватися і самими моноцитами ще до цього перетворення. До них належать:

1. Захист і внутрішньоклітинне перетравлення різних загиблих клітин, клітин, що старіють, постклітинних структур (в тому числі формених елементів крові), а також їх фрагментів.

2. Забезпечення реакцій неспецифічного захисту організму проти мікробів, пухлинних і заражених вірусами клітин

3. Участь у специфічних (імунних) захисних реакціях.

 Лімфоцити – один із основних видів лейкоцитів. Вони зустрічаються не лише у крові, їх особливо багато в лімфі. Джерелом розвитку лімфоцитів є червоний кістковий мозок і лімфоїдні органи, із яких вони потрапляють у кров і лімфу. Тривалість життя різних субпопуляцій лімфоцитів суттєво відрізняється і може бути від декількох годин до багатьох років.

Функції лімфоцитів:

1. Забезпечення реакцій імунітету – специфічного захисту від чужорідних і змінених власних антигенів. Лімфоцити є головними клітинами імунної системи.

 Залежно від виду імунних реакцій розрізняють Т-лімфоцити та В-лімфоцити. Т-лімфоцити утворюються в тимусі і можуть у лімфовузлах та селезінці диференціюватися у Т-кілери (клітини-вбивці), які беруть участь в клітинному імунітеті – знищують генетично чужорідні клітини (трансплантовані, пухлинні); Т-хелпери і Т-супресори, які беруть участь у регуляції гуморального імунітету; В-лімфоцити можуть трансформуватися у клітини пам’яті, які зберігають інформацію про антиген.  В-лімфоцити забезпечують гуморальний імунітет, здатні перетворюватись в ефекторні клітини – плазмоцити.

 

ГРУПИ КРОВІ

Гру́па кро́ві — це класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів. Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. У людини відомо близько тридцяти систем груп крові, серед яких найважливішими є система ABO та ситсема Rh. У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами, може становити серйозну загрозу для здоров’я. За системою AB0 є два основні білки еритроцитів (гемаглютиногени), позначаються літерами А і В (латинський алфавіт), та два додаткові білки плазми (гемаглютиніни)- Альфа та Бета (грецький алфавіт). Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою “0”. За їхньою наявністю чи відсутністю визначають чотири групи крові:

без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0) відома також як І

тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А) відома також як ІІ

тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В) відома також як ІІІ

з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ) відома також як IV

Три групи крові було відкрито Ландштайнером та Янським в 1900 році, а за два роки була відкрита й четверта (1901—1907 рр.). Саме Ландштайнер ввів позначення 0, А, В (AB0). Звична жителям колишнього СРСР номенклатура за номерами (І-IV) — це позначення груп крові за Янським. Цей чеський вчений відкрив їх незалежно від Ландштайнера (згідно з історичними джерелами, наукова стаття Янського про визначення трьох типів крові у людини була опублікована на 4 місяці раніше за подібну статтю Ландштайнера).

Для жителів України найросповсюдженішою є ІІ група крові.

Кожна з цих груп може містити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(Rh).

РЕЗУС-КОНФЛІКТ МАТЕРІ ТА ПЛОДУ

Вірне визначення групи крові та резус-фактора життєво важливе для людини при переливанні крові (гемотрансфузії), тому що несумісність крові донора і реципієнта за групою чи резус-фактором може призвести до аглютинації, гемолізу еритроцитів і/чи згортання крові з можливістю смерті пацієнта — гемотрансфузійний шок.

Успадкування груп крові

Перша, друга, третя групи крові успадковуються як домінантно-рецесивні. Четверта група успадковується за принципом кодомінування, коли аглютиногени А та В не домінують один над одним, а разом утворюють нову ознаку.

Винятком може виступати так званий «Бомбейський феномен», при якому на наслідування груп крові впливають окрім відомих алелей А,В,0 ще неалельні гени (hh), що знаходяться в рецесивному стані.

Бомбейський феномен (Oh), є прикладом неалельної взаємодії (рецесивний епістаз) гену h з генами, що відповідають за синтез аглютинінів на поверхні еритроцитів. Вперше був виявлений доктором Впервые Бхенде (Y.M.Bhende) у 1952 році у індійському місті Бомбей.

НАСЛІДУВАННЯ ГРУП КРОВІ ПРИ “БОМБЕЙСЬКОМУ ФЕНОМЕНІ”

У людей, у яких даний ген знаходиться в стані рецессивної гомозиготи hh, на мембрані еритроцитів не синтезуються агглютіногени. Відповідно на таких еритроцитах не утворюються аглютиноген A і B, оскільки епістатичний ген пригнічує цей синтез. Фенотипово їх кров першої групи. Це призводить до того, що носії даного типу крові є універсальними донорами – їх кров може переливатися будь-якій людині, якій вона потрібна (природно, з урахуванням резус-фактора), але в той же час, їм самим може переливатися виключно кров людей з таким же «феноменом». У людей з такою групою виробляються антитіла на антигени А, В, Н.

Групи крові за системою MN

Є, наприклад, ген, що контролює білки М і N групи крові. Один аллель цього гена приводить до формування М, інший до N. Жоден з них не є домінантним по відношенню до іншого. Якщо ви маєте два гени М, ви маєте групу крові М. Якщо ви маєте два гени N, ви маєте групу крові N. Якщо ви маєте і той і інший ген, ви маєте групу крові MN (групи крові М і N не істотні при переливанні крові)

Групи крові М і N не мають ніякого зв’язку з групами крові А, В, і 0. Людина може мати групу крові М, N або MN, незалежно від того, чи має він також групу крові А, В, 0 або АВ.

Припустимо тоді, що обоє батьків мають групу крові 0 і так же, зрозуміло, все їх діти. У них є тільки гени О. Але припустімо, що обоє батьків мають також групу крові М і так же все їхні діти, крім одного. Він має групу крові MN. Цей N-ген повинен був звідкись взятися. Висновок: один або обидва з передбачуваних батьків не є такими.

 

ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ

1. Як довго живуть еритроцити?

Correct! Wrong!

Як довго живуть тромбоцити?

Correct! Wrong!

3. Скільки живуть лейкоцити?

Correct! Wrong!

4. Де розпадаються еритроцити?

Correct! Wrong!

5. Де гинуть лейкоцити?

Correct! Wrong!

6. Ядро відсутнє:

Please select 2 correct answers

Correct! Wrong!

7. Рідка частина крові, складається із води, у якій розчинені білки (7—8 % від маси плазми) та інші органічні речовини и др, це:

Correct! Wrong!

8. Сироватка крові це:

Correct! Wrong!

9. На еритроцитах другої групи крові містяться:

Correct! Wrong!

10. В плазмі третьої групи крові містяться:

Correct! Wrong!

11. Лімфоцити, що здатні до фагоцитозу:

Correct! Wrong!

12. Фібриноген перетвориться на фібрин у присутності:

Correct! Wrong!

13. Розчинний білок плазми крові:

Correct! Wrong!

14. Резус фактор це:

Correct! Wrong!

15. Сполука гемоглобіну з киснем називається:

Correct! Wrong!

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS

Оставить отзыв