Тип Членистоногі

 

Тип Членистоногі включає наступні класи:

КЛАС РАКОПОДІБНІ

• Хітиновий покрив
• П’ять пар ходильних кінцівок (орієнтуємося на ряд Десятинокі раки, рак річковий)
• Тіло розділене на головогруди і черевце
• Роздільностатеві

 

Ракоподібні — в основному прісноводні (річковий рак, дафнії, циклопи) та морські (омари, лангусти, краби) членистоногі, які заселяють усю товщу води, від глибоководних морських западин до поверхневої плівки. Лише окремі види пристосувались до життя на суші (мокриці, тропічні краби). Більшість ракоподібних — вільноживучі тварини, трапляються й паразити (коропоїд). Відомо близько 40 тис. видів ракоподібних.

Розміри ракоподібних коливаються від 1 мм до 80 см. Тіло у них сегментоване: голова та груди нерухомо з’єднані між собою і утворюють головогруди. Тіло ракоподібних, як і усіх членистоногих, вкрите міцним хітиновим панциром, що виконує захисну функцію і є зовнішнім скелетом, до якого прикріплюються поперечнопосмуговані м’язи.

На голові містяться пара коротких і пара довгих вусиків (органи дотику та нюху), пара складних фасеткових очей (у деяких ракоподібних наявні лише прості очі). В основі коротких вусиків розміщений орган рівноваги. Ротовий апарат утворений верхньою губою, трьома парами щелеп (парою верхніх і двома парами нижніх) та трьома парами ногощелеп. Вусики, щелепи і ногощелепи — це видозмінені кінцівки голови (5 пар) і грудей (1-3 пари). Груди складаються з восьми сегментів. Задні п’ять пар грудних кінцівок утворюють ходильні ніжки. Перша пара ходильних ніжок несе клешні. Кінцівки грудного відділу виконують такі функції: захоплення та утримання їжі (ногощелепи), нападу та захисту (клешні), плавання та повзання, забезпечення дихання (ходильні ніжки). Черевце складається з шести сегментів та анальної пластинки. П’ять пар черевних ніжок забезпечують надходження свіжої води до зябер, притримують відкладену ікру (самки). Остання розширена пара черевних кінцівок разом з анальною пластинкою утворюють хвостовий плавець.

Живлення. Ракоподібні живляться, в основному, водними безхребетними тваринами, водоростями, бактеріями, органічними рештками. Травна система ракоподібних, як і усіх членистоногих, складається з трьох відділів: переднього, середнього і заднього. Передній відділ утворений ротовим апаратом гризучого типу, глоткою, стравоходом і шлунком, який складається з двох відділів: жувального (їжа перетирається) та цідильного (їжа профільтровується). У середній відділ кишечнику відкриваються протоки травної залози — печінки. Задній відділ закінчується анальним отвором.

Органи дихання ракоподібних здебільшого представлені зябрами. Зябра — ніжні перисті вирости основ грудних ніг, завдяки яким розчинений у воді кисень проникає у кров, а вуглекислий газ виділяється у воду. Деякі види (наприклад, циклопи) дихають усією поверхнею тіла. Кровоносна система ракоподібних, як і усіх членистоногих, незамкнена, що пов’язано з наявністю змішаної порожнини тіла. Мішечкоподібне серце міститься на спинному боці тіла в грудях. З артерій кров (гемолімфа) виливається в порожнину тіла й омиває внутрішні органи. З порожнини тіла кров надходить у серце крізь отвори у його стінках.

 Органами виділення є пара зелених залоз, протоки яких відкриваються в основі довгих вусиків.

Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця, з надглотковим і підглотковим вузлами, та черевного нервового ланцюжка. Органи чуття представлені складними фасетковими очима, органами дотику та нюху (на вусиках) і рівноваги (в основі коротких вусиків).

Розмноження. Більшість ракоподібних роздільностатеві, розмножуються статевим шляхом. Для раків властива турбота про потомство. Запліднені яйця (ікру) самка відкладає на черевні ніжки. Розвиток ракоподібних прямий: з ікри вилуплюються рачки, дуже схожі на дорослих. Вони багато разів линяють, ростуть, статевої зрілості досягають на 3-4 році життя.

 Найбільш відомою з рівноногих раків є звичайна мокриця, що зустрічається у вологому ґрунті на городах та в лісовій підстилці, у льохах і сирих підвалах. Тіло мокриць сплющене зверху вниз. На члениках грудей і черевця є по одній парі ніг. На черевних ніжках містяться глибокі вип’ячування шкіри — повітряні камери-зябра (органи повітряного дихання). Мокриці активні вночі. Живляться в основному різними рослинними рештками.

Дафнії (гіллястовусі ракоподібні) і циклопи (веслоногі ракоподібні) — звичайні мешканці прісних водойм. Дафнії немов товчуться у воді, постійно змахуючи гіллястою парою вусиків. Ноги в них розвинуті слабко й у пересуванні участі не беруть; вони створюють струмінь води, який омиває зябра. Орієнтуються дафнії за допомогою одного складного й одного простого ока. Живляться бактеріями, одноклітинними водоростями і завислими у воді органічними рештками. Восени після відкладання запліднених (зимуючих) яєць дафнії гинуть. В літку розмножуються партеногенезом, восени із незапліднених яєць вилуплюються самці.

Циклопи, на відміну від дафній, пересуваються за допомогою першої пари вусиків і грудних ніжок. У них є тільки одне просте вічко («одноокий циклоп»). Живляться вони переважно одноклітинними тваринами. У водоймах зустрічаються в будь-яку пору року.

Значення. Ракоподібні є важливою ланкою в ланцюгах живлення. Зокрема, дрібні ракоподібні складають більшість маси планктону і є основним кормом для риб та багатьох інших видів тварин. Чимало ракоподібних є природними фільтрами води. У тілі деяких проходить розвиток червів — паразитів людини (наприклад, циклоп є проміжним хазяїном у циклі розвитку стьожака широкого). Багато ракоподібних (річковий рак, камчатський краб, креветки, омари, лангусти) є об’єктами промислу та використовуються людиною в їжу.

КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ

• Чотири пари ходильних кінцівок
• Всього шість пар кінцівок
• Хітиновий покрив
• Прості очі
• Дихають трахеями і легенею

Павукоподібні — вільноживучі наземні членистоногі (павуки, кліщі, скорпіони), й лише серед кліщів є паразити рослин і тварин, а також мешканці солоних і прісних вод. Відомо понад 60 тис. видів павукоподібних.

Тіло павукоподібних (крім кліщів) складається з головогрудей і черевця. Павуки косарики мають несегментоване тіло, як кліщі. На головогрудях розташовані 4 пари простих вічок та 6 пар кінцівок, з яких  пара видозмінені — короткі клешнеподібні або кігтеподібні хеліцери (для захоплення та вбивання здобичі) і  друга пара – довгі ногощупальця, або педипальпи (для відшукування та утримування здобичі), та 4 пари — ходильні ноги. Черевце має пружні покриви, на ньому знаходяться статевий та анальний отвори, зовнішні отвори органів дихання (легеневих мішків або трахей) і павутинні бородавки з протоками павутинних залоз (у павуків).

 

Аргіопа Брюнніха

Дихальна система

Представлена легеневими мішками і трахеями. Легеневі мішки і трахеї відкриваються назовні особливими отворами на боках члеників. У легеневих мішках є багато листкоподібних складок, в яких проходять кровоносні капіляри. Трахеї представляють собою систему розгалужених трубочок, які підходять безпосередньо до багатьох органів (особливо у павукоподібних, що не мають легеневих мішків), де і відбувається тканинний газообмін.

 «Легені» павукоподібних недосконалі, випаровують багато води, тому легеневі форми (деякі павуки, скорпіони) змушені жити в місцях, насичених вологою,- у підстилці тропічного лісу, ґрунті, норах. Кліщі завдяки малим розмірам пристосувалися до поглинання кисню всією поверхнею тіла. 

Кровоносна система

Складається із серця, яке знаходиться на спинній частині черевця, і судини, по якій кров рухається від серця до передньої частини тіла. Оскільки кровоносна система незамкнена, то в серце кров повертається із змішаної порожнини тіла (міксоцелю), де вона омиває легеневі мішки і трахеї, збагачуючись на кисень.

Видільна система

Представлена мальпігієвими судинами – сліпими виростами кишечника. У їхніх клітинах накопичуються екскрети. Речовини, що виділяються, заздалегідь зневоднюються, щоб уникнути втрати води. У деяких примітивних павукоподібних як органи виділення збереглися рудименти метанефридіїв. 

Травна система

У павуків травна система складно диференційована (рот, глотка, стравохід, смоктальний шлунок, кишка із сліпими виростами, слинні залози, печінка). У павука є практично всі форми травлення: поза організмом (під впливом соку отруйних залоз), порожнинне, або позаклітинне (в порожнині травного апарату під дією його травних соків), і внутрішньоклітинне (після всмоктування їжі в клітину). Павуки — ненажерливі хижаки, але можуть тривалий час голодувати.   

Нервова система 

Нервова система характеризується подальшою концентрацією нервових вузлів. У павуків у передньому відділі головогрудей виникає єдине скупчення нейронів – головогрудна нервова маса. З органів чуттів розвинені дотик (чутливі волоски на тілі та кінцівках) і нюх. Зір дуже слабкий, є декілька пар простих очок.                                                                                

Статева система

Павукоподібні роздільностатеві. Запліднення в більшості випадків внутрішнє. Сперма виробляється в сім’яниках самців і доставляється в статеві шляхи самиці за допомогою педипальп, які утворюють копулятивний орган. Яйця містять багато жовтка, розвиток прямий. Виняток становлять кліщі, у яких є личинкова стадія.                                                                                                          

Ряд Косарики —мають несегментоване тіло.

 

 

 

Ряд павуки павутинники – група павукоподібних, що широко опанувала сушу від полярних областей і високих гір до тепів і пустель. Описано близько 3,5 тис. видів, з них в Україні — понад 400. Павуки живуть у ґрунті, де вони риють нірки або займають природні порожнини, у лісовій підстилці, моху, траві, печерах, норах та гніздах інших тварин, в оселі людини, на морських узбережжях, біля прісних водойм. У воді живе лише один вид — павук-сріблянка, що дихає повітрям, яким наповнює гніздо, збудоване під водою з павутини. Найхарактернішою особливістю павуків є здатність робити павутину, яка утворюється з секрету, що виробляється павутинними залозами. На повітрі ця речовина швидко твердіє, утворюючи нитки павутини. Павутина відіграє надзвичайно важливу роль у житті павуків: з неї будують ловильні сіті та кокони для відкладання яєць, обплітають жертву перед її висмоктуванням, вистилають стінки нірок і кришечки для закривання входу в нірку, використовують для розселення молоді у повітрі тощо. За способом живлення – хижаки, але травлення поза кишкове. В жертву впорскують фермент, а потім павуки всмоктують рідку масу, залишаючи екзувій жертви (хітиновий скелет).

Ряд Кліщі — одна з найпоширеніших на земній кулі груп тварин. У світовій фауні ряд Кліщі налічує близько 50 тис. видів, з них в Україні — З тис. Більшість із них вільноживучі тварини, що населяють ґрунти, підстилку й щіпі органічні рештки, прісні й морські водойми. Серед кліщів багато паразитів грибів, рослин (галові кліщі), тварин (свербун-нашкірник, свербун-шкіроїд) і людини (коростяний свербун, іксодові кліщі). Паразитичні види кліщів живуть на пір’ї птахів, у покривах, дихальній, травній, статевій системах багатьох хребетних тварин, а також людини тощо. Кліщі — мікроскопічні організми (1-7 мм), різні за формою (овальні, яйцеподібні, трикутні) та забарвленням. Від інших павукоподібних вони відрізняються за такими ознаками: сегментація тіла не виражена (головогруди та черевце повністю злиті між собою); ротові органи відокремлені від тулуба у так звану несправжню голівку. У паразитичних видів ротові органи (гризучі, ріжучі, колючосисні) пристосовані до проколювання та смоктання. Кліщі, як і всі павукоподібні, мають 4 пари ходильних ніг. У багатьох паразитичних груп на ногах формуються численні пристосування для закріплення на перах птахів, шерсті ссавців тощо. Найдрібніші кліщі дихають усією поверхнею тіла, більші — за допомогою трахей. Кровоносна система редукована. Кліщі роздільностатеві; самці менші від самок. Для них, на відміну від павуків, характерний непрямий тип розвитку.

Ряд Скорпіони — мешканці жарких і теплих районів земної кулі, деякі види — гір. Описано близько 700 видів. В Україні ці тварини зустрічаються у Криму (кримський скорпіон), Одеській та Закарпатській областях (карпатський скорпіон). У них довге членисте черевце, на останньому членику якого міститься отруйна залоза, що відкривається протокою на кінці гострого кривого жала. Здобич скорпіони ловлять і утримують ногощупальцями, що закінчуються клешнями. Скорпіони — нічні хижаки. Живляться лише живою здобиччю, зокрема комахами, їхніми личинками, павуками тощо. Більшість скорпіонів живородні, частина відкладає яйця, з яких розвиваються молоді скорпіони.

КЛАС КОМАХИ

• У більшості є крила
• Хітиновий покрив
• Три пари кінцівок

Комахи — це чисельна (понад 1 млн.), високоорганізована група справжніх наземних організмів, що належить до типу Членистоногі. Комахи заселяють усі континенти, включаючи Антарктиду, і трапляються скрізь: у безводних пустелях, високогірних зонах вічних снігів, лісах і степах. Вони освоїли всі типи наземних біоценозів, а також ґрунти. Чимало їх живе у прісних водоймах. Більшість комах — вільноживучі тварини, однак серед них трапляються і паразити тварин і людини.

Тіло комах складається з трьох відділів: голови, грудей та черевця. На голові містяться ротові органи, пара складних очей та пара вусиків (антен); на грудях — три пари ніг і, як правило, одна або дві пари крил; на боках черевця — дихальця.

Комахи відрізняються за формою відділів тіла, величиною очей, довжиною і формою вусиків та іншими ознаками. Особливо різноманітні в них вусики, ротові апарати та ноги. Розрізняють пластинчасті (багато жуків), ниткоподібні (таргани), булавоподібні (метелики) та інші типи вусиків комах. Ротові апарати залежно від способу живлення також бувають різних типів: гризучий (жуки), смоктальний (метелики), колючо-смоктальний (комарі, клопи), гризучо-смоктальний (бджоли, джмелі), фільтруючо-лижучий (мухи). Залежно від способу життя та переміщення розрізняють такі типи ніг у комах: бігальні (тарган), стрибальні (коник), плавальні (жук-плавунець), риючі (вовчок) тощо.

 

Особливості внутрішньої будови комах пов’язані, в основному, з дихальною, видільною і нервовою системами.

Органи дихання комах — трахеї — відрізняються великою розгалуженістю. У дрібних комах газообмін відбувається шляхом дифузії. Великі комахи вентилюють трахеї (під час розслаблення стінок черевця повітря засмоктується в трахеї, а під час скорочення — виходить у зовнішнє середовище). Завдяки трахейному диханню кров не бере участі у перенесенні кисню і вуглекислого газу, а транспортує лише поживні речовини.

Органи виділення комах — мальпігієві судини (вирости задньої частини середньої кишки у вигляді тоненьких трубочок) і жирове тіло. Продукти виділення, що надходять у мальпігієві судини, стікають у задній відділ кишки. Жирове тіло комах також є запасом поживних речовин і води. У нього також відкладаються деякі непотрібні для організму речовини, що вилучаються із гемолімфи.

Відмінності нервової системи комах пов’язані з укрупненням надглоткового нервового вузла (його нерідко називають головним мозком), зменшенням кількості та укрупненням вузлів черевного нервового ланцюжка. Більш складна будова нервової системи зумовлює складні форми їхньої поведінки. Перш за все це стосується комплексу інстинктів турботи про потомство. У межах класу Комахи можна знайти всі переходи від найпростіших форм (відкладання самками яєць біля харчового субстрату личинок або просто в нього, як у більшості метеликів, мух, жуків тощо) до найскладніших, властивих суспільним комахам (догляд за личинками, їх годування, охорона тощо). Велику роль у поведінці комах, особливо суспільних, відіграють також умовні рефлекси. Вирушаючи за здобиччю, ці комахи здатні запам’ятовувати місцезнаходження джерела їжі, дорогу до нього й назад, до гнізда.

Органи чуття комах — найскладніші та найрізноманітніші, що пов’язано із загальним високим рівнем організації і складною поведінкою комах.

Типи розвитку комах. Комахи — переважно роздільностатеві тварини. Запліднення переважно внутрішнє. Більшість комах відкладає яйця; трапляються види (деякі попелиці, оводи), що народжують живих личинок. Форма, забарвлення, кількість яєць, що відкладаються комахами, найрізноманітніші. Зверху яйця вкриті товстою оболонкою, а всередині містять жовток (запас поживних речовин). З яєць розвивається личинка.

У комах спостерігається два типи розвитку — з неповним перетворенням і з повним перетворенням.

У комах з повним перетворенням розвиток включає три послідовні стадії: личинка, лялечка і доросла комаха (ІМАГО). З яйця виходить червоподібна личинка, зовсім не схожа на дорослу комаху. Після кількох линьок, що супроводжуються ростом, личинка перестає рухатись і живитись. Вона перетворюється на лялечку. На цій стадії личинкові тканини і органи повністю перебудовуються, утворюються органи, властиві дорослій комасі. Дорослі комахи не линяють і не ростуть. Розвиток з повним перетворенням характерний для лускокрилих (метеликів), двокрилих (кімнатної мухи, комара) та перетинчастокрилих (медоносної бджоли, оси).

Розвиток з неповним перетворенням відбувається без стадії лялечки. З яйця розвивається личинка, подібна до дорослої форми, але менша за розмірами, з недорозвиненими крилами і статевими органами. Личинка кілька разів линяє, росте і перетворюється на дорослу форму.

Такий тип розвитку характерний для представників прямокрилих (перелітної сарани, коників, цвіркунів), тарганів, клопів.

Біологічне значення перетворення полягає в тому, що личинки і дорослі особини живуть у різних умовах і тому не конкурують за місце існування та їжу; комахи мають більшу можливість зберегтися за несприятливих умов життя (низька температура, відсутність їжі) на тій або іншій менш уразливій стадії розвитку, що в цілому сприяє більшій чисельності особин виду.

РЯДИ КОМАХ

 

 

 

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ