ДИХАННЯ- ЦЕ СУКУПНІСТЬ РЕАКЦІЙ БІОЛОГІЧНОГО ОКИСНЕННЯ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН З УТВОРЕННЯМ ЕНЕРГІЇЇ НЕОБХІДНОЇ ДЛЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ
Дихальна система складається з повітроносних шляхів: верхніх (носові порожнини, носоглотка, глотка) і нижніх (гортань, трахея, бронхи) та легенів.
У верхніх дихальних (повітроносних) шляхах повітря зігрівається, зволожується, очищається, знешкоджується.
БУДОВА РОТОВОГО АПАРАТУ
Так, за нормального дихання повітря обов’язково проходить через ніс. який складається з двох носових порожнин: правої і лівої, що з’єднані між собою кістково-хрящовою перегородкою. Стінки носових порожнин вистелені слизовою оболонкою, яка містить численні залози, та миготливим епітелієм. Залози виділяють слиз, який зволожує повітря, затримує порошинки. Слиз також містить речовини, зокрема лізоцим, що знешкоджують хвороботворні мікроорганізми. Цей слиз разом із частинками пилу, мікроорганізмами, що до нього прилипли, безперервно видаляється з носової порожнини за допомогою війок епітелію, які постійно рухаються.
У слизовій оболонці носової порожнини містяться чутливі клітини (рецептори), які сприймають запах речовин. Якщо до носової порожнини потрапляють пил або речовини з різким запахом, а при застудних хворобах – мікроорганізми, вони подразнюють рецептори і виникає захисний рефлекс – чхання. Це сильний рефлекторний видих через ніздрі. Завдяки чханню з носової порожнини сильним потоком повітря видаляється надлишок слизу з речовинами-подразниками і виводяться мікроорганізми. У носову порожнину відкривається носослізний канал. Повітря, пройшовши через носову порожнину, потрапляє до носоглотки, де є скупчення лімфатичних вузлів (мигдалики), які слугують захисним бар’єром дихальних шляхів. З носоглотки повітря потрапляє в глотку, в якій перетинаються дихальні й травні шляхи.
Від глотки починаються дві трубки: дихальна – гортань (дихальне горло) – та травна – стравохід, розміщений позаду гортані. Вхід до гортані під час ковтання їжі закривається надгортанним хрящем. Завдяки цьому повітря потрапляє в гортань, а їжа – у стравохід.
Пройшовши глотку, повітря потрапляє в гортань, яка має лійкоподібну форму і складається з дев’яти напіврухомо сполучених хрящів, найбільшими з яких є щитоподібний, надгортанний (надгортанник), перснеподібний.
Будова гортані дає змогу легко зміщуватися хрящам під час ковтання, розмови, кашлю тощо. Хрящові пластинки перснеподібного хряща в чоловіків сполучені майже під прямим кутом і утворюють кадик (адамове яблуко).
У період статевого дозрівання у хлопчиків відбувається «мутація» голосу, коли гортань росте швидко, а нервова регуляція м’язів і зв’язок перебудовується повільніше. Тому підліток розмовляє то басом, то високим голосом. У цей період не можна перенапружувати голосові зв’язки, голосно розмовляти, слід оберігати гортань від застуди. Отже, гортань виконує дві важливі функції: повітроносну і голосоутворювальну.
ТРАХЕЯ. Пройшовши гортань, повітря потрапляє в трахею. Це дихальна трубка, утворена з хрящових півкілець, з’єднаних між собою зв’язками. Задня стінка трахеї (де немає хрящових півкілець) прилягає до стравоходу. Вона утворена непосмугованими (гладенькими) м’язами. Така будова трахеї не заважає проходженню їжі по стравоходу та повітря до легенів. Слизова оболонка трахеї вистелена залозистим та війчастим епітелієм й виконує захисну функцію. Залозистий епітелій виділяє слиз, який зволожує стінки трахеї і виконує захисну функцію. Війчастий епітелій виштовхує слиз назовні.
На рівні п’ятого грудного хребця нижній кінець трахеї поділяється на два бронхи: правий і лівий.
Бронхи складаються з хрящових кілець, які запобігають закриттю їхнього просвіту. Вони входять у праву і ліву легені. Бронх, що входить у праву легеню, поділяється на три гілки (відповідно до кількості часток легені). Бронх, який входить у ліву легеню, поділяється на дві гілки. У кожній легені бронхи розгалужуються, утворюючи бронхіальне дерево легені.
Найменші складові бронхів називають бронхіолами. Вони закінчуються легеневими пухирцями (альвеолами), на тонких стінках яких є вип’ячування, вкриті густою сіткою кровоносних капілярів малого кола кровообігу.
Органи дихання забезпечують газообмін між організмом і зовнішнім середовищем. Сутність дихання полягає в обміні газів між кров’ю й атмосферним повітрям. Повітря до легенів проходить насамперед верхніми дихальними шляхами: через носову порожнину, носоглотку, глотку. При цьому воно зволожується, зігрівається, очищається та знезаражується. До нижніх дихальних шляхів належать гортань, трахея, бронхи. Гортань – не тільки повітроносний орган, а й орган утворення голосу. Бронхи – це теж повітроносний орган, через який повітря проходить безпосередньо до легенів.
ЛЕГЕНІ– це великий парний орган. Вони заповнюють майже весь об’єм грудної порожнини. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва – з двох. Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою – легеневою плеврою. Вона складається з двох листків: перший вкриває легені, другий вистилає грудну порожнину. Між ними розташована плевральна порожнина, заповнена плевральною рідиною, яка зменшує тертя між ними під час дихальних рухів. Унаслідок цього легені під час дихання вільно рухаються по внутрішній стороні грудної порожнини. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного.
У випадку порушення цілісності плеври тиск у плевральній порожнині та атмосферний, стають однаковими. Розвивається пневмоторакс, патологія, при якій людина не здатна зробити вдих. В плевральній порожнині накопичується повітря і гази.
ВИДИ ГЕМОГЛОБІНУ
СПОЛУКА ГЕМОГЛОБІНУ З КИСНЕМ НАЗИВАЄТЬСЯ ОКСИГЕМОГЛОБІН, Є НЕ СТІЙКОЮ І ФІЗІОЛОГІЧНО НОРМАЛЬНОЮ
СПОЛУКА ГЕМОГЛОБІНУ З ВУГЛЕКИСЛИМ ГАЗОМ НАЗИВАЄТЬСЯ КАРБОГЕМОЛГЛОБІН, Є ТАКОЖ НЕ СТІЙКОЮ І ФІЗІОЛОГІЧНО НОРМАЛЬНОЮ
СПОЛУКА ГЕМОГЛОБІНУ З ЧАДНИМ ГАЗОМ-НАЗИВАЄТЬСЯ КАРБОКСИГЕМОГЛОБІН, Є СТІЙКОЮ І ПАТОГЕННОЮ, ЩО МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ГІПОКСІЇ ТА СМЕРТІ
Газообмін забезпечується процесом: дифузія газів, або різниця парціальних тисків газів. Газообмін у людини відбувається під час вдиху. На приклад, завдяки повітряним мішкам, у птахів газообмін відбувається як під час вдиху, так і під час видиху. Тобто, під час обох процесів в кров потрапляє кисень.
Легені не мають власних м’язів, тому дихальні рухи відбуваються за допомогою міжреберних м’язів і діафрагми.
У спокійному стані людина робить 16-20 дихальних рухів за хвилину. В альвеоли атмосферне повітря надходить завдяки вдиху, а виходить з них із зміненим складом за допомогою видиху.
Під час глибокого вдиху водночас скорочуються міжреберні м’язи, діафрагма, а також деякі м’язи грудної клітки і плечового поясу, що піднімають ребра вище, ніж за спокійного вдиху.
Під час глибокого видиху розслаблюються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма, скорочуються міжреберні м’язи, крім того, скорочуються м’язи черевної стінки. Завдяки цьому діафрагма ще більше випинається в бік грудної порожнини, об’єм якої зменшується.
Коли ребра підняті-діафрагма опущена, коли ребра опущені-діафрагма піднята!
Залежно від переважаючої участі в дихальних рухах міжреберних м’язів або діафрагми розрізняють відповідно грудний і черевний типи.
Процес дихання відбувається мимовільно. Це забезпечується завдяки нервовій і гуморальній регуляції дихання. За нервову регуляцію дихальних рухів відповідальний дихальний центр, розміщений у довгастому мозку.
Гуморальна регуляція дихальних рухів тісно поєднана з нервовою. Вона спричинюється впливом певних хімічних речовин крові. ЦЕНТР ДИХАННЯ АКТИВІЗУЄТЬСЯ ЗБІЛЬШЕННЯМ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ У КРОВІ.
Під час фізичних навантажень посилюється робота скелетних м’язів, а це прискорює процеси окиснення в їхніх клітинах, а відповідно й збільшення вуглекислого газу в крові. Кров з надлишком вуглекислого газу надходить до дихального центру і спричинює його збудження, яке передається до дихальних м’язів. Людина починає дихати глибше, і це зумовлює виведення надлишку вуглекислого газу
Особливості кровообігу та газообміну плода
Плід, який знаходиться у матці, не контактує безпосередньо з навколишнім середовищем, тому його шлунок і легені не працюють. Доставка поживних речовин та газообмін відбувається за рахунок кровоносних судин плаценти та пупкового канатика. Прямого сполучення між кров’ю матері і плода немає. Кров плода утворюється у його власних тканинах, головним чином у селезінці та печінці. Але тонка капілярна сітка, яка утворюється у місці сполучення плаценти і пупкового канатика, забезпечує повний обмін речовин між матір’ю і дитиною. Кисень і поживні речовини дифундують з організму матері до плода, а вуглекислий газ і продукти обміну – у зворотному напрямку.
- дві пупкові артерії, які відходять від нижньої частини аорти;
- пупкова вена, яка проходить через печінку і впадає у нижню порожнисту вену.
- У зв’язку з тим, що легені у плода не функціонують, перехід крові з лівої половини серця у праву ускладнюється. Ця проблема вирішується за допомогою двох тимчасових утворень:
- овальний отвір між правим і лівим передсердями;
- наявність спеціального артеріального протоку, який сполучає ниркову артерію і аорту.
Тобто серце у плода фактично трикамерне. Але, на відміну від типового трикамерного серця нижчих хребетних, де сполучаються шлуночки, у плода сполучаються передсердя. Ці анатомічні особливості зникають після народження. Неповне заростання овального отвору призводить до “синьої” хвороби. У таких дітей капіляри заповнені неокисленим гемоглобіном, який і надає шкірі специфічного кольору. Повне незаростання отвору, без відповідного хірургічного втручання, викликає смерть немовляти. Відразу після народження переривається зв’язок між кровоносною системою матері і немовляти. Це викликає накопичення у крові вуглекислого газу. Він стимулює дихальний центр, після чого відбувається перший вдих. Легені і легеневі капіляри розправляються і починають функціонувати. Коли перший вдих немовляти затримується, то його стимулюють вдуванням повітря, яке містить 10 % вуглекислоти.
Заповнення легенів повітрям – це ознака, за якою можна визначити народилася дитина живою чи мертвою. Легені немовляти легші води і плавають на її поверхні. У мертвонароджених легені не містять повітря і тонуть у воді. Такі прості ознаки дозволяють криміналістам встановити істину.
Одним з параметрів дихання є його глибина, що визначається об’ємом вдихуваного і видихуваного повітря.
У спокійному стані до легенів під час вдиху надходить близько 0,5 л повітря і стільки ж виходить назовні під час видиху – це дихальний об’єм повітря.
Після спокійного вдиху за максимального зусилля можна вдихнути ще близько 1,5 л повітря – це додатковий об’єм повітря, а при найглибшому видиху можна видихнути ще 1,5 л – це резервний об’єм повітря. Якщо скласти ці показники, то отримаємо життєву ємність легенів (ЖЄЛ). Отже, ЖЄЛ становить дихальний об’єм (0,5 л) + додатковий об’єм (1,5 л) + резервний об’єм (1,5 л) = 3,5 л. ЖЄЛ залежить від статі, фізичної тренованості.
Її показники коливаються від 3,5 л до 4,8 л у чоловіків і від 3,0 л до 3,5 л у жінок. У фізично тренованих осіб життєва ємність легенів може досягати 6,0-7,0 л. Однак і після найглибшого видиху в легенях залишається ще 1000-1200 см3 повітря. Це залишковий об’єм повітря. Життєву ємність легенів визначають за допомогою спеціального приладу – спірометра.
ЗАХВОРЮВАННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
БРОНХІТ– це запалення бронхів – нижнього відділу дихальних шляхів, запалення слизової оболонки бронхів
ПЛЕВРИТ-запалення листків плеври з випаданням на їх поверхню фібину. Може носити як інфекційний так і неінфекційний характер
ЗАПАЛЕННЯ ЛЕГЕНЬ-запалення тканини легень, частіше бактеріального характеру
ЛАРИНГІТ-запалення слизових оболонок гортані
ТРАХЕЇТ-запалення слизової трахеї спричинене інфекціями або подразнюючими речовинами
ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ
Вміст кисню у повітрі складає
Під час дихання
Ознакою легень є
ДЕ розміщені голосові зв'язки
Які середні показники ЖЕЛ
В якій органелі відбувається клітинне дихання
Що таке ЖЕЛ
За допомогою якого приладу вимірюють життєву ємність легень
Дихальний центр розташований
Газообмін забезпечується процесом, який називається
Обмін газів між організмом і навколишнім середовищем називають
Діафрагма під час вдиху
Права легеня має
к називається обєм повітря, яке людина може вдихнути після спокійного вдиху
Як називається обєм повітря, який міститься в дихальних шляхах
Скільки гілок має лівий бронх
Речовина, яка запобігає злипанню альвеол
Якою тканиною утворені голосові зв'язки
Який хрящ запобігає потраплянню їжу до стравоходу під час ковтання
Яка концентрація вуглекислого газу у навколишньому середовищі:
Під час розриву плеври тиск у плевральній порожнині
Під час дихання виділяється
Please select 3 correct answers