Ендокринна система – це сукупність залоз внутрішньої секреції, які виробляють гормони, що регулюють обмін речовин, ріст, розвиток і роботу органів в організмі.
- Tab 1
- Tab 2
- Tab 3
- Tab 4
Залоза – орган, функцією якого є виробництво певних речовин, що відіграє важливу роль в організмі. Речовина може виділятися в якості секрету назовні або в якості гормону прямо в систему кровообігу.
ПОНЯТТЯ ПРО ГОРМОНИ
Гормони-це хімічні кур’єри нашого організму. Вони утворюються у спеціальних залозах, які розміщені у різних частинах тіла, та прямують до клітин нашого організму (клітини-мішені), де виявляють свою дію. Залози, які виділяють гормони, називаються ендокринними, та НЕ мають спеціальних вивідних проток. Гормони виділяються безпосередньо в кров.
Основні групи гормонів
Ліпофільні гормони (стеройдних гормони, естрадіол, тестостерон, кальцитріол, іодтіроніни, тироксин)
Гідрофільні гормони (гістамін, серотонін, мелатонін, адреналін, тіроліберін, тиреотропін, інсулін, глюкагон)
Ендокринні залози:
Епіфіз
Гіпофіз
Гіпоталамус
Паращитовидні залози
Щитовидна залоза
Наднирники:
Мозкова речовина надниркової залози
До змішаних:
Тимус
Підшлункова залоза
Яєчка
Яєчники і плацент
Коркова речовина надниркової залози
Реклама
Biology 200 PCS Prepared Biological Basic Science Microscope Glass Slides School and Laboratory English Label Teaching Samples
ГІПОТАЛАМО-ГІПОФІЗАРНА СИСТЕМА
ГІПОТАЛАМУС
Є вищим центром регуляції вегетативних функцій організму. Бере участь в кореляції різних соматичних функцій: регуляції роботи шлунково-кишкового тракту сну і неспання водно-сольового, жирового і вуглеводного обміну підтримки температури тіла і гомеостазу регулює діяльність практично всієї ендокринної системи організму.
Гіпоталамус бере участь у нервової і гуморальної регуляції фізіологічних функцій організму. Особливо велике його значення в контролі гормональної діяльності ендокринної системи:
Гіпоталамус продукує нейросекрет, що містить фізіологічно високоактивні гормони:
Вазопресин – збільшує реабсорбцію води нирками.
Окситоцин – надає стимулюючу дію на гладку мускулатуру матки, впливає на психоемоційну сферу чоловіків і жінок (викликає більш доброзичливе розташування до інших людей) Надає домінуючий вплив на гормональну діяльність передньої частки гіпофіза (стимуляція виділення крінотропних гормонів), а через нього впливає на багато периферичні залози (статеві, кора наднирників, щитовидна залоза).
ГІПОФІЗ
Це головна залоза організму, яка не лише виробляє власні гормони, а й регулює діяльність інших ендокринних залоз. Він розташований у основі головного мозку в «турецькому сідлі» клиноподібної кістки черепа та з’єднаний з гіпоталамусом через ніжку з нервових волокон, утворюючи гіпоталамо-гіпофізарну систему.
Гіпофіз складається з передньої (аденогіпофіз) і задньої (нейрогіпофіз) часток, які функціонують незалежно. Задня частка накопичує два гормони, які виробляються в гіпоталамусі — вазопресин (антидіуретичний гормон, АДГ) і окситоцин. АДГ регулює водний баланс, впливаючи на нирки, а окситоцин сприяє скороченню матки під час пологів і стимулює лактацію.
Передня частка гіпофіза виробляє шість основних гормонів. Чотири з них контролюють діяльність інших залоз:
- Тиреотропний гормон — активізує щитовидну залозу.
- Адренокортикотропний гормон (АКТГ) — стимулює кору наднирників.
- Фолікулостимулюючий (ФСГ) і лютинизуючий гормони (ЛГ) — впливають на статеві залози, регулюють менструальний цикл у жінок, вироблення статевих гормонів і сперматогенез у чоловіків.
Також передня частка виділяє:
- Пролактин — стимулює вироблення молока, пригнічує овуляцію.
- Гормон росту (соматотропний) — регулює ріст, розвиток кісток і тканин, метаболізм вуглеводів і білків.
Секреція гормонів передньої частки контролюється гіпоталамусом через соматоліберін і соматостатин.
ВПЛИВ ВАЗОПРЕСИНУ та ОКСИТОЦИНУ НА ПРИВ’ЯЗАННІСТЬ У ЖІНОК і ЧОЛОВІКІВ
Ларрі Янг, нейробіолог і професор психіатрії медичної школи Університету Еморі (США), у своїй книзі «Хімія любові» описує експерименти з мишами різних видів.
Основні факти:
- Експеримент з полівками:
- Самці сірих полівок мають мало рецепторів до вазопресину, через що не схильні до моногамії.
- Якщо їм вживити гени лугових полівок, які мають багато таких рецепторів, вони починають формувати моногамні пари.
- Роль рецепторів у стосунках:
- У лугових полівок у формуванні пар беруть участь два типи рецепторів: перший і другий типи.
- Активація рецепторів другого типу змушує полівок формувати пару миттєво, навіть до спарювання.
- Якщо ці рецептори заблокувати, пара не утворюється.
- Активація лише рецепторів першого типу (що зазвичай активуються після утворення пари) не спонукає до формування пар.
- Окситоцин та вазопресин у людей:
- У жінок прив’язаністю більше керує окситоцин, у чоловіків — вазопресин.
- У пар, які прожили разом багато років, збільшується кількість рецепторів до цих гормонів, але рівень дофаміну падає. Через це люди часто відчувають, що любов і пристрасть слабшають із часом.
Висновок:
Гормони окситоцин і вазопресин відіграють ключову роль у формуванні прив’язаності та стосунків, і їхній вплив варіюється залежно від статі, виду й навіть тривалості стосунків.
Захворювання, пов’язані з дисфункцією гіпофіза
Гіпофіз розташований у основі головного мозку в заглибленні черепа, відомому як «турецьке сідло». Порушення функції гіпофіза поділяються на два основні типи: гіпофункція (недостатнє вироблення гормонів) і гіперфункція (надлишок гормонів).
Гіперфункція гіпофіза
СОМАТОТРОПІН
ГІГАНТИЗМ
Надлишок гормонів гіпофіза може викликати наступні захворювання:
- Гігантизм — надмірна кількість соматотропного гормону в підлітковому віці, що призводить до аномального росту.
ВІДОМІ ГІГАНТИ
Роберт Уодлоу (1918–1940)
Народився у США (Альтон, штат Іллінойс).
- Найвищий чоловік в історії, підтверджений офіційно.
- Зріст: 272 см.
- Зріст стрімко зростав із дитинства, через що він потребував спеціального одягу та взуття.
- Попри фізичну силу, страждав від слабкості суглобів і потребував милиць.
- Помер у 22 роки через інфекцію, спричинену натиранням ортопедичного обладнання.
Роберт залишається символом людських можливостей і фізичних викликів. Йому встановлено пам’ятник у рідному місті.
Федір Махнов (1878–1912)
Відомий білоруський гігант, який вважається однією з найвищих людей в історії. Його зріст, за різними даними. Він здобув славу не лише своїм вражаючим зростом, а й фізичною силою.
Народився в селі Костюки (тепер територія Білорусі). Виростав у звичайній селянській родині. Його зріст почав стрімко збільшуватися в підлітковому віці, ймовірно, через гігантизм, викликаний гіперфункцією гіпофіза.
- Зріст: 254–285 см (залежно від джерела).
- Вага: близько 182–215 кг.
- Розмір взуття: близько 51-го розміру.
Федір одружився з жінкою звичайного зросту. У них народилося п’ятеро дітей, але всі вони мали середній зріст і не успадкували його аномальних фізичних параметрів. Федір Махнов виступав у цирках по всій Європі, де його зрост сприймався як справжнє диво. Він демонстрував не лише свій зріст, а й надзвичайну фізичну силу, підіймаючи важкі предмети. Як і багато людей із гігантизмом, Махнов мав проблеми зі здоров’ям. Це скоротило тривалість його життя — він помер у 34 роки.
Існують історії та легенди, пов’язані зі скелетом Федора Махнова. Після його смерті у 1912 році, його родина, за деякими даними, продала його тіло або скелет науковцям або приватним колекціонерам. Однак скелет Махнова згодом загадково зник. Згідно з однією з версій, під час транспортування скелета він був втрачений у хаосі Другої світової війни. Через це його місцезнаходження досі залишається невідомим.
Леонід Стадник (1970–2014)
Українець, який вважався однією з найвищих людей у світі. За неофіційними даними, його зріст сягав 257 см, хоча це не було офіційно підтверджено Книгою рекордів Гіннеса, оскільки він відмовився від вимірювань.
Народився у селі Подолянці, Житомирська область, Україна. Причиною його аномального росту стала пухлина гіпофіза, яка спричинила надмірне вироблення гормону росту. Зріст почав стрімко збільшуватися після операції на мозку в 12-річному віці.У повсякденному житті стикався із багатьма труднощами: від підбору одягу та взуття до пересування, оскільки мав проблеми зі здоров’ям, зокрема зі суглобами.Вів скромне життя, працював ветеринаром і уникав публічності.
Леонід помер у 2014 році у віці 44 років через проблеми з серцем і судинами, пов’язані з його станом. Його ім’я стало символом людської стійкості перед викликами здоров’я.
ЖІНКИ ГІГАНТИ
Адам Райнер
Акромегалія-гіперфункція гіпофіза в дорослому віці
Акромегалія — це хронічне захворювання, викликане надмірним виробленням гормону росту (соматотропного гормону) після завершення росту кісток (у дорослому віці). Основною причиною зазвичай є пухлина гіпофіза. Після повного окостеніння ріст у висоту мало ймовірний, оскільки хрящова тканина в місцях росту кісток не забезпечує ріст у довжину. спостерігається розростання частин тіла в ширину.
Основні ознаки:
- Збільшення розмірів кистей, стоп, обличчя (широка нижня щелепа, грубі риси обличчя).
- Потовщення шкіри, головні болі, порушення зору.
- Болі в суглобах, слабкість, підвищений артеріальний тиск.
Ускладнення:
Серцево-судинні захворювання, діабет, підвищений ризик онкології.
Лікування:
- Хірургічне видалення пухлини.
- Призначення медикаментів, що пригнічують вироблення гормону.
- Променева терапія.
Акромегалія прогресує повільно, тому важливо своєчасно діагностувати та лікувати.
ТА ІНШІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ГІПЕРФУНКЦІЯ ГІПОФІЗУ
Гіперпролактинемія — надлишок пролактину. У жінок: порушення менструального циклу, поява лактації. У чоловіків: імпотенція, зниження статевого потягу, рідше — лактація.
Хвороба Іценко-Кушинга — надлишок адренокортикотропного гормону (АКТГ).
Гіперфункція (вазоприсин) накопичення води в організмі , набряки. Гіпофункція-нецукровий діабет-надлишкове сечовиділення до 40л за добу.
ГІПОФУНКЦІЯ ГІПОФІЗА
СОМАТОТРОПІН
КАРЛИКОВІСТЬ
ЕПІФІЗ
Епіфіз — невелика шишковидна залоза, розташована між горбами четверохолмія головного мозку. Вона виконує функції, пов’язані з регуляцією добових (циркадних) ритмів, таких як сон і коливання температури тіла. Повна функціональна значимість епіфіза для людини ще недостатньо вивчена.
Гормони епіфіза:
- Мелатонін:
- Регулює діяльність ендокринної системи, кров’яний тиск і цикли сну.
- Контролює сезонні ритми у тварин.
- Сповільнює старіння, підсилює роботу імунної системи.
- Має антиоксидантні властивості.
- Допомагає адаптуватися при зміні часових поясів.
- Впливає на функції травної системи, клітини мозку та кров’яний тиск.
- Передчасне статеве дозрівання (недостатня кількість)
- Серотонін:
- Бере участь у згортанні крові.
- Сприяє регуляції алергічних реакцій, запалень, моторики та секреції у шлунково-кишковому тракті.
- Регулює скоротливість матки і сприяє овуляції.
- Полегшує рухову активність.
- Важливий у регуляції гормональної функції гіпофіза через гіпоталамус.
Захворювання епіфіза
При гіперфункції порушується робота всіх залоз внутрішньої секреції. Передчасний статевий розвиток і затримання росту у дітей унаслідок гальмівної дії на гіпофіз.
З ново лат., от melas чорний, тому всі слова мають спільний корінь
Меланін- пігмент. Меланотропін – гормон середньої долі гіпофізу, що регулює синтез меланіу. Мелатонін – гормон епіфізу, що синтезується виключно у темряві.
Часто меланотропін та мелатонін плутають між собою, навіть у тестах! Тому можна зустріти інформацію, що епіфіз керує пігментацією.
ТИМУС (ВИЛОЧКОВА ЗАЛОЗА)
Загруднинна залоза (thymus) (тимус) — належить до центральних залоз імунного захисту, кровотворення, в якому
відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Тут
виробляються регуляторні пептиди (тимозин, тимулін, тимопоетин), які забезпечують розмноження
і дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низку
біологічних активних речовин: інсуліноподібний фактор, який зменшує рівень цукру в крові,
кальцитоніноподібний фактор, який знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує
ріст тіла.
Тимус секретує гормон Тимозин, який:
- впливає на обмін вуглеводів, а також кальцію (дія близько до паратгормону паращитовидних
залоз.) - Регулює зростання скелета, бере участь в управлінні імунними реакціями (збільшує кількість лімфоцитів в крові,
посилює реакції імунітету).
ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА
Складається з: двох бічних часток поперечного перешийка Піромідальної частки Прилягає до
щитовидного хряща.
Щитовидна залоза секретує 3 гормони:
Тироксин: посилює процеси окислення жирів, вуглеводів і білків в клітинах, прискорюючи, таким
чином, обмін речовин в організмі. Підвищує збудливість центральної нервової системи.
Трийодтиронін: дія багато в чому аналогічно тироксину.
Тірокальцітонін: регулює обмін кальцію в організмі, знижуючи його вміст у крові, і збільшуючи його вміст в кістковій тканини. Зниження рівня кальцію в крові зменшує збудливість центральної нервової системи.
Від нормальної функції щитовидної залози залежать такі основні біологічні процеси, як ріст, розвиток і диференціювання канин. Залоза складається з великої кількості фолікулів, що містять скупчення білкової речовини. Залоза містить йод,
який їй необхідний для декретування гормонів.
Як зазначалося раніше, щитовидна залоза знаходиться під контролем гіпофіза. Чим менше тироксину циркулює в крові, тим більше виробляється тиреотропіну, і навпаки. Це врешті решт призводить до рівномірного рівня гормону тироксину у крові.
Захворювання щитовидної залози
Гіперфункція
Базедова хвороба – ендокринне захворювання, обумовлене підвищеноної функцією
щитовидної залози, надлишково виділяє тироксин, що призводить до тиреотоксикозу. Основні симптоми: зоб, витрішкуватість, тахікардія, підвищення основного обміну, схуднення.
Гіпофункція
Мікседема — це важка форма гіпотиреозу (недостатності функції щитоподібної залози), яка характеризується вираженим накопиченням рідини в тканинах через порушення обміну речовин. Набряклість обличчя, шиї, кінцівок.
Суха, потовщена шкіра, ломкість волосся і нігтів, слабкість, сонливість, сповільненість мови. Зниження температури тіла та чутливість до холоду. Збільшення ваги, незважаючи на втрату апетиту. У важких випадках — порушення роботи серця, легенів, депресія, кома.
Причини:
- Тривалий і нелікований гіпотиреоз.
- Зниження вироблення гормонів щитоподібної залози (тироксину, трийодтироніну) через аутоімунні захворювання (наприклад, тиреоїдит Хашімото).
Лікування:
- Замісна гормональна терапія препаратами тироксину.
- Контроль рівня гормонів щитоподібної залози.
Тиреоїдит Хашімото
Тиреоїдит Хашімото (аутоімунний тиреоїдит) — хронічне аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує щитоподібну залозу, викликаючи її запалення та порушення функцій.
Основні ознаки:
- Збільшення щитоподібної залози (зоб).
- Відчуття тиску в шиї, труднощі при ковтанні.
- Симптоми гіпотиреозу: слабкість, сухість шкіри, ламкість волосся, набір ваги.
- Може супроводжуватися депресією, проблемами з пам’яттю та концентрацією.
Причини:
- Спадковість (поширено в сім’ях із аутоімунними захворюваннями).
- Тригери: інфекції, стрес, дефіцит йоду або його надлишок.
Лікування:
- Гормональна терапія препаратами тироксину для компенсації гіпотиреозу.
- У деяких випадках — контроль запалення або корекція симптомів, залежно від стадії захворювання.
Висновок:
Мікседема є ускладненням тяжкого гіпотиреозу, часто викликаного тиреоїдитом Хашімото. Обидва стани вимагають своєчасного лікування, зокрема замісної гормональної терапії, для запобігання ускладненням.
Кретинізм
Кретинізм — це захворювання, викликане важким гіпотиреозом (нестачею гормонів щитоподібної залози) у дитячому віці, яке призводить до затримки фізичного, розумового та психічного розвитку.
Основні ознаки:
- Фізичні порушення:
- Затримка росту (карликовість).
- Деформація скелета, збільшена голова, короткі кінцівки.
- Набряклість, грубі риси обличчя, широкий ніс.
- Великий язик, який часто не поміщається у роті.
- Психічні порушення:
- Розумова відсталість (різного ступеня).
- Слабка моторика, проблеми з мовленням.
- Інші симптоми:
- Загальна слабкість, млявість.
- Глухота або погіршення слуху.
- Затримка статевого розвитку.
Причини:
- Вроджений дефіцит гормонів щитоподібної залози.
- Відсутність або недорозвинення щитоподібної залози.
- Нестача йоду під час вагітності матері.
- Порушення синтезу тиреоїдних гормонів через генетичні аномалії.
ЦІКАВО!
Аксолотль — це личинкова форма мексиканської амбістоми, яка не проходить метаморфоз через нестачу тироксину. Завдяки цьому аксолотлі залишаються у водному середовищі та можуть розмножуватися на стадії личинки, зберігаючи зябра та інші водні адаптації.
Перетворення в амбістому:
У природних умовах аксолотль перетворюється в дорослу амбістому лише за екстремальних обставин, наприклад, при висиханні водойми. Цей процес запускається підвищенням рівня тироксину, що стимулює метаморфоз: аксолотль втрачає зябра, розвиваються легені, і він переходить до наземного способу життя.
Це демонструє ключову роль тироксину в регуляції розвитку у земноводних.
Лікування кретинизму
- Раннє виявлення захворювання за допомогою неонатального скринінгу (аналіз на гормони щитоподібної залози).
- Замісна терапія препаратами тироксину протягом усього життя.
- Правильне харчування із достатнім споживанням йоду.
Профілактика:
- Достатнє споживання йоду під час вагітності та після народження.
- Використання йодованої солі.
Висновок: Кретинізм — це серйозне захворювання, яке можна попередити ранньою діагностикою та правильним лікуванням.
Дисфункція щитовидної залози в ранньому дитинстві, нестача тироксину, призводить до кретинизму
ПАРАЩИТОВИДНІ ЗАЛОЗИ
Чотири невеликі залози, розташовані позаду щитовидної щитовидної залози. Паращитовидної
залози секретують:
Паратиреоїдний або паратгормон. Це поліпептид, що складається з 84 амінокислотних залишків.
Дія гормону направлено на підвищення концентрації кальцію і зниження концентрації фосфору в
крові, обумовлене впливом на виведення нирками кальцію (гальмує) і фосфору (прискорює).
Паратгормон разом з тірокальцітоніном забезпечує постійну концентрацію іонів кальцію в крові.
Кальцій відіграє значну роль в роботі м’язів та нервових клітин. Якщо рівень кальцію в крові
малий, то паращитоподібні залози виділяють більшу кількість гормону, який «вилучає» кальцій із
кісток завдяки чому його кількість в крові зростає.
Гіперфункція- викликає захворювання кісток, з’являються камені в нирках.
Гіпофункція – порушується розвиток кісткової тканини, зубів. Зниження рівня кальцію в крові, що
призводить до підвищеної нервово-м’язової збудливості, спазмів і судом. Коли всмоктування кальцію з їжі йде надлишково, його солі накопичуються в нирках. Такі метаболічні (обмінні) нефропатії цілком здатні надалі призвести до сечокам’яної хвороби і запалення нирок – пієлонефриту.
“Винна” в перевищенні необхідного балансу кальцію надто активна діяльність паращитовидної
залози. Зазвичай цей збій в обміні речовин “випливає назовні” у підлітковому віці. Вчасно виявити
його можуть повторні аналізи сечі, які покажуть, чи є в ній “пісочок”, солі каль
НАДНИРНИКИ
Маленькі сплощені парні залози жовтуватого кольору. Складаються з: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового) шарів.
Правий і лівий наднирники розрізняються за формою: правий трикутний, а лівий у формі півмісяця.
Гормони кіркової речовини:
Мінералокортикоїди, основний представник – альдостерон:
- Посилює реабсорбцію іонів Na + в нирках.
- Підсилює виведення з сечею іонів К +,
зростає ниркова реабсорбція води. - Збільшується секреція іонів Н + в канальцевому
апараті нирок. - Його синтез регулюється ренін-ангіотензин-альдостеронової системою.
Гормон панічного жаху.
Глюкокортикоїди:
- Впливають на всі види обміну речовин: на білковий обмін – стимулюються процеси розпаду білка (пригнічення транспорту амінокислот з плазми крові в клітини).
- На жировий обмін – підсилюють мобілізацію жиру із жирових депо і збільшують концентрацію жирних кислот у плазмі крові.
- На вуглеводний обмін – збільшення вмісту глюкози в плазмікрові (стимулюючу дію на процеси глюконеогенезу).
- Протизапальна дія: пригнічують всі стадії запальної реакції
- Протиалергічна дія
- Придушення імунітету – зниженням утворення антитіл і процесів фагоцитозу. Продукція глюкокортикоїдів регулюється кортикотропіном, гормоном гіпофізу.
Андрогени та естрогени – Кора наднирників (сітчаста зона) синтезує андрогени (DHEA, DHEA-S, андростендіон) та невелику кількість естрогенів (естрон, естрадіол, естріол).
Функції
- Андрогени: розвиток вторинних статевих ознак, ріст м’язової маси, статевий потяг.
- Естрогени: регуляція менструального циклу, розподіл жирової тканини, захист кісток.
Порушення
- Надлишок андрогенів: гірсутизм (борода у жінок), акне, порушення менструації.
- Дефіцит гормонів: затримка статевого розвитку, остеопороз, зниження лібідо.
Наднирникові андрогени та естрогени важливі для гормонального балансу та загального здоров’я.
Іспанському живописцю Хусепе Рібера належить картина, що зображає Магдалену Вентура. Літня жінка з густою бородою годує грудьми дитину. Поруч стоїть її чоловік, якому, як свідчить переказ, до цього вона вже народила двох дітей. Змінився гормональний настрій надниркових залоз, і обличчя жінки набуло чоловічого тип оволосіння. Але борода в жінок – це, звичайно буває в кінцевій стадії ураження надниркових залоз.
Гормони мозкової речовини наднирників
Адреналін – відомий також як епінефрин, виділяється, коли нам лячно, ми лютуємо чи дуже збуджені.
Він посилює увагу, розширює зіниці, підвищує рівень глюкози в крові, змушує жирову тканину розщеплювати жири, а також прискорює серцебиття, звужує судини внутрішніх органів, розширює судини м’язів та обличчя, дихальні шляхи. Саме тому адреналін вводять при зупинці серця чи анафілактичному шоці, а так звані “вибухові тренування” і боротьба – такі ефективні для схуднення. Адреналін може діяти і як нейромедіатор, тобто від клітини до клітини, так і як гормон, тобто речовина, що поширюється кровотоком і має системну дію.
Норадреналін-відомий також як епінефрин, виділяється, коли нам лячно, ми лютуємо чи дуже збуджені. Він посилює увагу, розширює зіниці, підвищує рівень глюкози в крові, змушує жирову тканину розщеплювати жири, а також прискорює серцебиття, звужує судини внутрішніх органів, розширює судини м’язів та обличчя, дихальні шляхи. Саме тому адреналін вводять при зупинці серця чи анафілактичному шоці, а так звані “вибухові тренування” і боротьба – такі ефективні для схуднення. Адреналін може діяти і як нейромедіатор, тобто від клітини до клітини, так і як гормон, тобто речовина, що поширюється кровотоком і має системну дію.
ХВОРОБИ НАДНИРНИКІВ
Надлишок глюкокортикоїдів
Синдром Кушинга – це захворювання, яке викликається надлишком гормонів глюкокортикоїдів. Ці гормони в нормі виробляються наднирковими, коли їх концентрація дуже висока, виникає кушінгоід, або синдром Кушинга.
Надлишок гормонів призводить до серйозного порушення метаболізму, викликаючи гіперглюконеогенез – надмірне перетворення білків у вуглеводи. Такий ось стан, відомий як синдром Кушинга, супроводжується втратою м’язової маси, зниженням надходження глюкози з крові в тканині, що призводить до збільшення концентрації цукру в крові, а також демінералізацією кісток. Відповідно, починає накопичуватися жир, причому надлишкові жирові відкладення на тілі супроводжуються з катастрофічним зменшенням підшкірної жирової клітковини на руках і ногах.
Хвороба Аддісона: при цьому захворюванні людина худне, втрачає апетит, у нього знижується вміст цукру в крові, падає кров’яний тиск, виникають шлунково-кишкові розлади, підвищується потреба в солі, а шкіра набуває бронзову забарвлення.
Мінералокортикоїди
Гіперфункція- затримка рідини в організмі і збільшення маси тіла. Розвиток артеріальної гіпертензії.
Гіпофункція-з організму з сечею виводяться натрій, хлор, вода і затримується калій.
ПИТАННЯ ІЗ ЗНО
ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА
Ендокринні функції залози виражаються в секретціі двох гормонів: інсулін: збільшує проникність плазматичних мембран для глюкози, стимулює утворення глікогену => Знижує концентрацію глюкози в крові.
Глюкагон: підсилює катаболізм глікогену в печінці. Активує глюконеогенез, ліполіз і кетогенезу в печінці => Підвищує концентрацію глюкози в крові.
Основні структури в підшлунковій залозі ацинуси (дольки). Серед цих дольок лежать скупчення маленьких клітин, які називаються острівцями Лангерганса.
Саме вони продукують гормони підшлункової залози.
Бета-клітини виділяють інсулін, Альфа-клітини виробляють глюкакон.
ГОРМОНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
Глюкагон – це гормон, що виробляється α-клітинами підшлункової залози. Його основна функція – підвищення рівня глюкози в крові шляхом стимуляції розщеплення глікогену в печінці та активації глюконеогенезу. Глюкагон є антагоністом інсуліну і відіграє важливу роль у підтримці енергетичного балансу організму.
Соматостатин – це гормон, який виробляється гіпоталамусом, а також δ-клітинами підшлункової залози. Він гальмує секрецію інших гормонів, таких як інсулін і глюкагон, а також пригнічує виділення шлункового соку та моторну активність шлунково-кишкового тракту.
Інсулін – це гормон, який виробляється β-клітинами підшлункової залози. Його основна функція — зниження рівня глюкози в крові за рахунок стимуляції її поглинання клітинами, сприяння зберіганню глюкози у вигляді глікогену, а також участь у жировому та білковому обміні. Дефіцит або порушення дії інсуліну призводить до розвитку цукрового діабету.
Цукровий діабет
Діабет цукровий (від грец. diabḗtēs — «той, що проходить наскрізь, протікає») — це хронічне ендокринне захворювання, пов’язане з порушенням обміну глюкози в організмі. Основною ознакою діабету є стійке підвищення рівня цукру в крові, що спричинене недостатністю вироблення інсуліну (діабет 1 типу) або зниженою чутливістю клітин до нього (діабет 2 типу). Без належного контролю діабет може призводити до серйозних ускладнень, таких як ураження судин, нервової системи, нирок, очей та серця.
Діабет першого типу
Діабет 1-го типу характеризується тим, що імунна система організму руйнує інсулін, що продукують
клітини підшлункової залози. Що в підсумку призводить до дефіциту синтезу проінсуліну і гіперглікемії і вимагає замісної терапії. Зазвичай такий тип діабету починається в дитинстві або в юності, і людина майже завжди потребує лікування інсуліном.
Безпосередньою причиною відмови інсулінопродукуючих клітин можуть бути вірусні
інфекції або аутоімунні захворювання.
Даний вид діабету називається інсулінозалежний. До основних симптомів відносяться: поліурія –
посилене виділення сечі, викликане підвищенням осмотичного тиску за рахунок розчиненої в ній глюкози (в нормі глюкоза в сечі відсутня), проявляється прискореним рясним сечовипусканням, в
тому числі і в нічний час, полідипсія (постійна невситима жага) – обумовлена значними втратами води з сечею і підвищенням осмотичного тиску крові, поліфагія – постійний невгамовний голод. Схуднення (особливо характерно для діабету першого типу) – частий симптом діабету, який розвивається не дивлячись на підвищений апетит хворих. Схуднення (і навіть виснаження) обумовлено підвищеним розпадом білків і жирів через виключення глюкози з енергетичного обміну клітин.
Ацетон є результатом спалювання жирових запасів.
Діабет другого типу
Підшлункова залоза працює начебто нормально і поставляє достатню кількість інсуліну.
Однак цукор в крові все одно накопичується. Відбувається це з кількох причин. Перш за все,
клітини стають малочутливими до інсуліну (відсутність рецепторів), і глюкоза не може потрапити всередину клітин.
Виникає така ситуація багато в чому через перевагу в організмі жирових тканин, малочутливих до інсуліну. Саме з цієї причини діабет спостерігається переважно у людей з надмірною вагою. Також при ЦД другого типу порушуються багато інших обмінні процеси в організмі.
ПАТОГЕННІ СТАНИ
Гіпоглікемія – це стан, коли рівень глюкози в крові падає нижче 3,9 ммоль/л.
Основні причини: надлишковий інсулін (введення інсуліну або його підвищене вироблення), нестача вуглеводів у їжі, фізичне перевантаження, захворювання печінки або надниркових залоз. Симптоми: тремор, слабкість, сплутаність свідомості, пітливість, втрата свідомості.
Гіперглікемія – це підвищений рівень глюкози в крові (вище 7,8 ммоль/л натщесерце). Гіперфункція підшлункової залози, що супроводжується надмірною секрецією інсуліну, призводить до гіпоглікемії.
Надлишковий інсулін викликає різке падіння рівня глюкози в крові, що може призвести до гіпоглікемічної коми.
Причини: дефіцит інсуліну (цукровий діабет), інсуліномою (пухлиною β-клітин, що виробляє інсулін), гіпертрофією β-клітин, інсулінорезистентність, стрес, інфекції, прийом кортикостероїдів. При тривалій гіперглікемії розвиваються ускладнення: ураження судин, нервів, очей, нирок.
Інсуліновий шок – це критичний стан, викликаний надмірним зниженням рівня глюкози в крові (гіпоглікемією) внаслідок надлишкового введення інсуліну або надмірної секреції інсуліну в організмі.
Симптоми включають: сильну слабкість, запаморочення, пітливість, порушення свідомості, судоми, у важких випадках – кому.
Цей стан потребує термінової корекції рівня глюкози (прийом швидких вуглеводів або введення глюкози внутрішньовенно).
Головна різниця між гіпоглікемією і гіперглікемією
Гіпоглікемія – низький рівень глюкози, що загрожує енергетичним голодуванням мозку.
Гіперглікемія – високий рівень глюкози, що призводить до ураження судин і органів.
СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ
ЯЄЧКА
- Здійснюють процеси сперматогенезу
- Виробляють чоловічі статеві гормони – андрогени
- Вироблення андрогенів відбувається в гранулоцитах (клітини Лейдінга) локализующихся між насіннєвими канальцями.
Головним представником є тестостерон:
- Визначає розвиток чоловічих первинних і вторинних ознак, а саме:
- Посилення розвитку статевих органів
- Зміна волосяного покриву
- Зміна тональності голосу
- Посилення синтезу білка (нарощування м’язової маси)
ЯЄЧНИКИ
Є місцем локалізації яйцеклітини. Виробляють жіночі статеві гормони – естрогени. Вироблення естрогену, характеризується певною циклічністю, пов’язаної зі зміною продукції гормонів гіпофіза протягом менструального циклу.
Найбільш активними є:
β-естрадіол:
- Визначає розвиток жіночих первинних і вторинних ознак:
- Посилення розвитку статевих органів
- Прискорення розвитку молочних залоз
- Гальмування росту кісток у довжину
- Збільшення утворення жиру
прогестерон:
- Підготовка ендометрії до імплантації заплідненої яйцеклітини
- Збільшення активності молочних залоз.
ДИСФУНКЦІЯ СТАТЕВИХ ЗАЛОЗ
Андрогени та естрогени
Надлишкове вироблення чоловічих статевих гормонів (андрогенів) призводить:
У жінок: гірсутизм (надмірний ріст волосся), акне, порушення менструального циклу, вірилізація (маскулінізація, грубий голос, зменшення молочних залоз).
У чоловіків: раннє статеве дозрівання у хлопчиків, агресивність, гіпертрофія м’язів, але з часом можливе виснаження функції яєчок.
🔹 Причини: пухлини надниркових залоз, полікістоз яєчників, вроджена гіперплазія наднирників.
На час настання клімаксу у жінки падає рівень естрогенів, і, відповідно рівень тестостерону значно перевищує. Це пояснює появу “вусиків” у жінок похилого віку.
Гіперфункція естрогенів – надлишок жіночих статевих гормонів (естрогенів)
У жінок: порушення менструального циклу, збільшення ризику ендометріозу, пухлин матки та молочних залоз, затримка рідини, головні болі.
У чоловіків: гінекомастія, зниження лібідо, фемінізація (зменшення волосся на тілі, зміни фігури).
🔹 Причини: гормональні пухлини, ожиріння, тривале вживання естрогенів.
Гіперфункція естрогенів в ранньому дитинстві
Ліна Медіна
Ліна Медіна – перуанська дівчинка, яка стала наймолодшою матір’ю в історії медицини. Вона народила у віці 5 років і 7 місяців у 1939 році.
Через рідкісне порушення, прискорене статеве дозрівання, її організм розвинувся надто рано. У 1939 році вона народила здорового хлопчика кесаревим розтином.
Батьки звернулися до лікарів через збільшення живота та скарги на біль. Спочатку вони підозрювали пухлину, але обстеження показало сьомий місяць вагітності. Ліна мала прискорене статеве дозрівання (природний випадок раннього пубертату).
Вона народила здорового хлопчика кесаревим розтином, бо її організм не був готовий до природних пологів. Дитину назвали Герардо (на честь лікаря). Він виріс, думаючи, що Ліна – його сестра, а не мати.
Ліна уникала розголосу, вийшла заміж і народила ще одну дитину у 1970-х. Вона жила звичайним життям у Перу, уникаючи публічності. Точна дата її смерті невідома, але вона прожила понад 80 років.
Обставини її першої вагітності залишаються загадкою, адже вона не пам’ятала, що з нею сталося.
Гіпофункція андрогенів
Тестостерон – основний ендогенний антидепресант. Можна сказати, це гормон щастя для чоловіка. Депресія, почуття пригніченості – явні ознаки зниження тестостерону в організмі чоловіка.
У чоловіків: зниження лібідо, еректильна дисфункція, гінекомастія (збільшення грудей), м’язова слабкість, депресія. У чоловіків за 30, які страждають ожирінням, з кожним роком в крові тестостерону стає менше на 10-20%. Одночасно вона переводить чоловічий гормон на жіночий. Тому у чоловіків з ожирінням відбувається розвиток фемінізації – фігура стає жіночною (сідниці розповзаються, ростуть груди, зникають волосся в тих місцях, де раніше були).
У хлопчиків: затримка статевого дозрівання, відсутність вторинних статевих ознак (голос, оволосіння, м’язова маса).
Зменшення вироблення тестостерону призводить так само до гіпертонії, цукрового діабету, а закінчується все це інсультом та інфарктом.
🔹 Причини: гіпогонадизм, вікове зниження тестостерону, хромосомні аномалії (синдром Клайнфельтера).
Гіпофункція естрогенів – дефіцит естрогенів
У жінок: аменорея (відсутність менструацій), сухість слизових оболонок, остеопороз, припливи, дратівливість.
У дівчат: затримка статевого дозрівання, відсутність розвитку молочних залоз, порушення росту.
🔹 Причини: менопауза, синдром Тернера, виснаження яєчників, дефіцит гіпофізарних гормонів.
Ці стани можуть впливати на репродуктивне здоров’я, метаболізм і загальне самопочуття, тому важливо вчасно виявляти та лікувати гормональні порушення.
ПМС
У період з 21-го по 28-й день місячного циклу рівень жіночих гормонів в крові різко падає, що призводить до появи гострих симптомів пригніченості, відомих під назвою “менструальна напруженість”. Саме в цей період жінки стають дратівливими, агресивними, стомлює, плаксивими; у багатьох порушується сон, підсилюються головні болі; хтось навіть впадає в депресію; у деяких з’являється вугрова висипка, болі внизу живота, набрякання молочних залоз, набряклість ніг і особи, запори, підвищується артеріальний тиск з головними болями до нудоти і блювоти. Це пов’язано з надлишком (естрогену) або нестачею (прогестерону) гормонів.
ЦІКАВО
Зазвичай роль статевих залоз демонструють на курей. Після кастрації у півня різко зменшується гребінь, зникає характерне оперення, кігті, він перестає співати і за зовнішнім виглядом нагадує курку.
Після видалення у курки яєчників вона набуває риси, властиві півневі. Якщо кастрованій курці пересадити насінники півня, то у неї з’являються зовнішні ознаки і риси поведінки півня (розростається гребінь, виростають півнячий хвіст, кігті, вона починає співати). При пересадці яєчника півневі він набуває куряче оперення, хвіст і характерні риси поведінки курей.
