Спинний мозок знаходиться у каналі хребта. Виділяють шийну, грудну, поперекову та крижову його частини.

Сіра речовина спинного мозку утворена з тіл вставних і рухових нейронів і виконує рефлекторну функцію: регуляцію складних рухових реакцій та функцій внутрішніх органів.

Біла речовина утворена довгими відростками нейронів і виконує провідникову функцію: здійснює збудження від периферії до головного мозку і зворотно.

Від спинного мозку відходить 31 пара змішаних спинномозкових нервів: 8 пар шийних, 12 – грудних, 5 – поперекових, 5 – крижових і 1 пара поперекових. Ділянку спинного мозку, яка відповідає відповідній парі спинномозкових нервів, називають сегментом спинного мозку. У спинному мозку виділяють 31 сегмент. Передні корінці – рухові нерви, задні корінці – чутливі нерви.

Характерна особливість іннервації спинномозковими нервами полягає у тому, що кожному сегменту спинного мозку відповідає певна ділянка тіла – метамер. Кожна пара спинномозкових нервів іннервує три сусідніх метамери, а кожний метаметр іннервується трьома сусідніми сегментами спинного мозку. При пошкодженні спинного мозку порушується його провідність: нижче місця пошкодження втрачається чутливість відповідних ділянок організму і з датність до руху та трофіка тканин і клітин. Мозковий канал заповнений спинномозковою рідиною.

Спинний мозок виконує рефлекторну функцію – забезпечення скорочення скелетних м’язів, регуляцію роботи всіх внутрішніх органів та провідникову – забезпечення зв’язку і узгодженості роботи всіх відділів центральної нервової системи.

ФУНКЦІЇ СПИННОГО МОЗКУ.  

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Рефлекторна функція спинного мозку полягає в здійсненні рефлексів, пов’язаних із роботою м’язів (підтримання постави, ходіння, відсмикування руки від гарячого або гострого предмета тощо), та регуляції функцій внутрішніх органів. Наприклад, до безумовних спинномозкових рефлексів належить колінний. Унаслідок удару молоточком по колінному сухожиллю в рецепторах чотирьохголового м’яза виникають нервові імпульси (збудження), які по чутливих нервах надходять до сірої речовини спинного мозку. В ній нервовий імпульс переключається на рухові нерви, якими прямує до м’язів ноги. М’язи скорочуються, і нога рухається. Це відбувається мимовільно. Усі реакції, пов’язані з діяльністю спинного мозку, є безумовнорефлекторними (безумовними рефлексами), тобто успадковані, що виявляються вже після народження. Проте будь-яка інформація доходить і до головного мозку, виражається в наших відчуттях, розумінні того, що відбувається. Біла речовина (нервові волокна), виконуючи провідникову функцію, забезпечує зв’язок і узгоджену роботу всіх відділів центральної нервової системи. Нервові імпульси, що надходять у спинний мозок від рецепторів, по висхідних провідних шляхах передаються до головного мозку, а з нього по низхідних провідних шляхах повертаються до спинного мозку, а звідти – до робочих органів. Таким чином, спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і периферичною нервовою системою; керує простими рефлекторними діями (наприклад, відсмикування руки від гарячого предмета).

Спинномозкові нерви формуються за рахунок нервових волокон передніх і задніх корінців, що відходять від спинного мозку. У людини 31 пари спинномозкових нервів (відповідно 31 пара сегментів спинного мозку):

відкривши зображення у новій вкладці, воно збільшиться!

Периферична нервова система

Із головного та спинного мозку по всій його довжині виходять спинномозкові нерви, які іннервують всі органи та тканини і утворюють периферичну нервову систему .

Периферична нервова система складається з нервових волокон і симпатичних нервових вузлів (гангліїв). Розрізняють соматичну  (анімальну) та вегетативнуабо вісцеральну (автономну) периферичну нервову системи.

Соматична нервова система (12 пар черепно-мозкових і 31 пара спинномозкових нервів) іннервує скелетні м’язи, органи чуття. Протягом усього шляху нервові волокна соматичної нервової системи мають великий діаметр і не перериваються. Діяльність соматичної нервової системи контролюється свідомо.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів (дихання, травлення, серцево-судинної системи тощо), ендокринних залоз та процеси обміну речовин у них. Нервові волокна вегетативної нервової системи є перервними, тонкими. Діяльність вегетативної нервової системи не контролюється свідомо і тому її називають ще автономною. Вегетативна нервова система складається із симпатичного і парасимпатичного відділів. Вони функціонують разом і тісно пов’язані з центральною нервовою системою.

РЕФЛЕКТОРНА ДУГА

                      Рефлекторна теорія діяльності нервової системи

Для сприйняття сигналів із зовнішнього середовища на тілі людини існують певні структури – рецептори. Для подразника різної природи (світлового, звукового, теплового існують специфічні рецептори, які сприймають адекватні подразники тільки однієї природи Найчастіше для кожного подразника існують певні параметри сприйняття Наприклад: людське вухо сприймає сигнали частотою від 20 до 20 тис Гц Крім того, рецептори мають здатність адаптуватися до впливу зовнішніх подразників При дії сильних подразників, поріг чутливості підвищується Наприклад: якщо людина вийшла з тепла відразу в холод – те людині спочатку холодно, але потім рецептори підвищують свій поріг і людині стає тепло Також рецептори кодують силу діючого подразника й транспортують його в певну частоту електричних імпульсів. Ці імпульси сприймають відповідні структури головного мозку, і вони формують адекватну реакцію організму на подразник.

По розташуванню рецепторів у людському тілі їх ділять на:

• екстерорецептори (розташовані на поверхні тіла)
• інтрорецептори (направляють сигнал від внутрішніх органів)
• пропріорецептори (сигналізують ЦНС про ступінь напруги м’язів).

Залежно від того, які відділи мозку беруть участь у здійсненні того або іншого рефлексу, існують наступні типи рефлексів:

бульбарні -ковтання, смоктання.

Спин альні-згинання

Кортикальні- звуження зіниці при зміні освітлення;

за біологічним значенням класифікують:

харчові рефлекси,

статеві рефлекси,

локомоторні рефлекси,

Рефлекторні дуги бувають:

• моносинаптичні. Мають один синапс при перемиканні від мотонейронов задніх рогів до мотонейронам передніх рогів.
• полісимпатичні. Мають багато синапсов і перемикання здійснюється через ряд вставних нейронів

 Основною формою діяльності нервової системи є рефлекс. 

Рефлекс – відповідь організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється за участю ЦНС.

Таксис-відповідь на подразнення без участі нервової системи (напр. Найпростіші)

У нервовій тканині нервові клітини контактують між собою, утворюючи ланцюжки нейронів. Ланцюжок нейронів, з’єднаних між собою синапсами, що забезпечують проведення нервового імпульсу від рецептора чутливого нейрона до ефекторного закінчення в робочому органі – це рефлекторна дуга. Таким чином, рефлекторна дуга – це шлях, по якому проходить нервовий імпульс від рецептора до ефектора.

Для того, щоб збудження, яке виникло у рецепторі внаслідок дії подразника пройшло усі ланки рефлекторної дуги і відбулась рефлекторна реакція, потрібен певний час. Час від моменту нанесення подразнення до моменту появи реакції-відповіді називається часом рефлексу. Час рефлексу залежить від сили подразнення і збудливості ЦНС. Чим більша сила подразнення, тим менший час рефлексу. При зниженні збудливості, викликаному, наприклад, втомою, час рефлексу збільшується. Час рефлексу у дітей дещо більший, ніж у дорослих, що пов’язано з меншою швидкістю руху збудження у нервових клітинах.

Кожний рефлекс можна викликати лише з певної ділянки – рецептивного поля. 

 Рецептивне поле – це сукупність рецепторів, подразнення яких викликає рефлекс. Наприклад, рефлекс смоктання виникає при подразненні губ дитини, рефлекс звуження зіниці – при освітленні сітківки, колінний рефлекс – при легкому ударі по сухожиллю нижче коліна.

У рефлекторній дузі розрізняють 5 ланок:

1) рецептор – сприймає подразнення і трансформує енергію подразнення в нервовий імпульс;
2) доцентровий шлях – чутливе волокно, по якому нервовий імпульс передається до нервових центрів ЦНС;

3) нервовий центр, де відбувається переключення збудження з чутливих нейронів на рухові;
4) відцентровий шлях – рухове нервове волокно, по якому нервовий імпульс передається до ефектора;
5) ефектор – передає нервовий імпульс клітинам робочого органа (м’язу, залозі, іншим структурам).

З викладеного вище випливає, що кожний нейрон виконує тільки одну, специфічну для нього функцію (чутливий – сприймає інформацію, вставний – передає цю інформацію, руховий – виконує відповідь на подразнення). Для того, щоб нервова система працювала, необхідна сукупність принаймні двох типів нейронів (протонейрона, який сприймає інформацію і мотонейрона, який відповідає на цю інформацію). Така сукупність нейронів, які сприймають інформацію і здійснюють відповідь на подразнення називається рефлекторною дугою.

Отже, функціональною одиницею нервової системи є рефлекторна дуга.

Рефлекторна дуга – це шлях рефлексу (рухової відповіді на подразненя, яка здійснюється при участі центральної нервової системи).

Спинальна рефлекторна дуга здійснюється при участі певних відділів спинного мозку.

При роздратуванні рецепторів (1), сигнал надходить до чутливих гангліїв (2), аксони цих гангліїв формують задні корінці спинного мозку, вони перемикаються на нейронах задніх рогів спинного мозку (4). Потім через ряд вставних нейронів (5) сигнал надходить до мотонейронам передніх рогів спинного мозку (6), з передніх рогів спинного мозку виходять передні корінці спинного мозку (7), які іннервують ефекторний орган (8).

ПІДСУМКОВИЙ ТЕСТ